Сміття і люди

Сміття і люди

 В Україні накопичено понад 36 млрд тонн відходів, з яких ми спроможні переробити менше п’яти відсотків. У зв’язку із цим наша держава в 2017 році ухвалила Національну стратегію управління відходами до 2030 року. На виконання її в лютому 2019 року український уряд затвердив відповідний план. Його реалізація передбачає переробку до 50% побутових відходів. Плани наче не такі вже й погані, однак до позитивних зрушень нам поки що дуже далеко. А яка ситуація в подоланні цієї біди за кордоном?

У цивілізованій Європі теж вистачає сміття — там його сотні мільйон ів тонн. Але ж не десятки мільярдів, як в Україні. Вже багато років європейці виконують Директиву Європейського Союзу про відходи, яка передбачає п’ять кроків щодо запобігання утворенню і раціонального використання їх. Йдеться про відмову від виробництва зайвих предметів і продуктів, котрі прогнозовано опиняються на смітнику; багаторазове використання речей у побуті; переробку відходів на корисні матеріали; вироблення тепла та електроенергії з відходів; знищення того, що не піддається переробці й утилізації. А почалося все з елементарного сортування сміття кожним домогосподарством.

Європейським флагманом у боротьбі із забрудненням навколишнього середовища вважається Швеція. Пересічні шведи сортують сміття. Доходить до того, що паперову етикетку зі скляної пляшки знімають і кидають в один контейнер, а саму пляшку — в інший. Тільки 0,8% побутового і промислового сміття шведи відправляють на полігони, а майже половину відходів успішно переробляють. На виробництво паперу з макулатури і ганчір’я там витрачають удвічі менше енергії, ніж на виробництво його з деревини. До того ж це дозволяє зберегти ліси. Під час спалювання сміття дим ретельно фільтрують. Як наслідок, лише один відсоток його містить шкідливі домішки. У 2015 році Швеція переробила все сміття зі своїх полігонів і почала імпортувати його з Англії, Норвегії та інших країн Європи.

Європейці поступово відмовляються від пластику та поліетилену. В їхніх продуктових магазинах знову почали приймати певні види склотари для повторного використання. А замість поліетиленових пакетів там поступово входять у моду сумки багаторазового використання. Щось схоже на наші сітки-«авоськи», без яких мало хто обходився близько тридцяти років тому. Чи не пора нам перейняти передовий європейський досв ід і згадати минуле?

Орест ЗВАРИЧ.