«МАЄМО ПАМ’ЯТАТИ МИНУЛЕ, ЩОБ МАТИ МАЙБУТНЄ»

«МАЄМО ПАМ’ЯТАТИ МИНУЛЕ, ЩОБ МАТИ МАЙБУТНЄ»

 29 років тому, 16 липня 1990- го, Україна зробила великий крок до відновлення Незалежності. Завдяки українським патріотам, котрі були у меншості, в першому демократичному скликанні Верховної ради України проголошено державний суверенітет нашої держави. Про значення цієї історичної події для України нам розповів міський голова Тернополя Сергій Надал.

Декларація виголошувала верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Української Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Декларація про державний суверен ітет була проголошена з метою утвердження суверенітету і самоврядування українського народу. Вперше за багато років назвала народ України головним джерелом влади. Українці на державному рівні заявили про свої права на управління власною державою, на контроль за ресурсами, на власні збройні сили, власну фінансову і банківську систему, а також на право бути незалежним суб’єктом міжнародних відносин. Декларація про державний суверенітет стала прообразом Акта проголошення Незалежності України та Української Конституції.

 Уперше за багато років на державному рівні було зазначено, що Українська держава забезпечує національно-культурне відродження українського народу, його історичної свідомості і традицій, національно етнографічних особливостей, функціонування української мови у всіх сферах суспільного життя. І сьогодні починає діяти Закон про українську мову, котрий реально її захищає та розширює вживання у публічному сектор і. Це велика перемога для Української держави. Це крок, який ми мали зробити ще 29 років тому. Але добре, що зробили тепер.

 Ми сформувалися як незалежна держава та нація. Була Революція на граніті за реалізацію принципів Декларації про державний суверенітет. Була боротьба за демократичну та чесну державу під час Помаранчевої революції. Була Революція гідності, яка остаточно сформувала з українців єдину та сильну націю. Триває боротьба з московським агресором за право жити у своїй країні за своїми законами.

Проте сьогодні є реальна загроза нашій свободі. Сьогодні піднімають голову публічні особи та політики, котрі говорять, що «мовою не нагодуєш». Котрі стверджують, що від української мови, від декомунізації треба відмовитися, бо це «другорядні речі». Це є прямі заклики відмовитися від свободи та української державності.

Тож сьогодні мусимо згадати величезні жертви. Ще раз задуматися над тим, як важко нам давалися свобода і суверенітет. Коли економічні та соціальні негаразди будуть вбивати віру у свою державу, згадуймо тих, хто втратив здоров’я і життя у боротьбі за нашу свободу, за право залишатися українцями, за право самим керувати своєю державою.

Пам’ятаймо, що свобода не відчувається доти, поки її маєш, але легко втрачається, коли про неї забуваєш. Той, хто ігнорує основи своєї державності, втрачає її. Хто забуває про своїх героїв, втрачає державу, а з нею свободу. Потрапляє в рабство, де нема майбутнього.

Тож у складні часи гуртуймося! Будьмо собою, як закликав нас Патріарх Йосиф Сліпий. Пам’ятаймо, що ми українці і лише ми можемо захистити свою державу, свою свободу, своє право бути самоврядним вільним народом. Слава Україні!