«Що є держава без правосуддя? Зграя розбійників, і тільки» (блаженний Августин Аврелій, видатний християнський теолог, церковний діяч). Цей висновок, зроблений ще на початку нашої ери, й досі залишається актуальним. Підходить він і до характеристики української правоохоронної системи, яка теж потребує негайного реформування. На прикладі цієї кримінальної справи хочу показати, якими не повинні бути наші поліція і суди, а читач нехай задумається, кому вигідно залишати їх у такому стані.

Виявлення трупа. Водій маршрутного таксі С. М. Коцюрка 27 вересня 2018 року близько 6.45 у Тернополі на зупинці громадського транспорту «Психоневрологічна лікарня» виявив труп невідомого чоловіка. Повідомлення про це через 20 хвилин надійшло на спеціальну лінію «103». Того дня о 8.45 працівники поліції за участю судово-медичного експерта розпочали огляд місця події. Як з’ясувалося, загиблим виявився тернополянин Володимир Радковський, 1953 року народження. На його верхньому одязі були нашарування підсохлого грунту і підсохла кров, хоч на місці виявлення трупа крові не знайшли. У Тернопільському відділі поліції смерть Радковського оцінили як умисне вбивство і 27 вересня 2018 року відкрили кримінальне провадження за частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України (далі — КК).

Причина смерті. Згідно з висновком судово-медичної експертизи №761 від 29 жовтня 2018 року (далі — висновок СМЕ №761) смерть Радковського настала внаслідок захворювання – енцефалопатії нез’ясованого походження, яка ускладнилася набряком-набубнявінням та компресією головного мозку. На його тілі виявили не менше одинадцяти синців і двох саден: в ділянці лівого плеча, грудей, на обличчі, ногах. Деякі із синців мали розміри 15,7х10,5 см. Ці ушкодження не перебувають у причинно-наслідковому зв’язку з настанням смерті. Вони мають ознаки легких тілесних ушкоджень — стосовно живих осіб. Смерті Радковського сприяло те, що він був у середньому ступені алкогольного сп’яніння. Його смерть настала у період з 24.00 (26 вересня) по 6.00 (27 вересня), тобто вночі.

Закриття кримінального провадження. Слідчий Тернопільського відділу поліції В. О. Капиця постановою від 31 липня 2019 року закрив це кримінальне провадження у зв’язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, тобто злочину (далі — постанова №3). Дійшов висновку, що Радковський помер внаслідок захворювання — «ецефалопатії», його ніхто не вбивав, а виявлені тілесні ушкодження не були причиною смерті. Тому відсутній склад злочину, передбаченого частиною 1 статті 115 КК. Вживання Радковським алкогольних напоїв сприяло настанню його смерті. Це була вже третя постанова слідчого про закриття вказаного провадження з тих же підстав. Перші дві постанови від 12 жовтня 2018 року і 28 лютого 2019 року Тернопільський міськрайонний суд скасував за скаргами потерпілої Оксани Радковської (дружини загиблого).

Скарга до Тернопільського міськрайсуду на постанову №3. У цій скарзі потерпіла Радковська просила скасувати постанову №3 як незаконну. Вважає, що висновок слідчого про причину смерті суперечить здоровому глузду. Хвороба «ецефалопатія» поки що невідома людству. Існує енцефалопатія головного мозку. Це патологічний стан, при якому за недостатністю надходження в тканини головного мозку кисню і крові відбувається загибель його нервових клітин. Її чоловік ніколи не мав такої хвороби, а вона раптово не появляється. Слідчий не з’ясував, чи страждав колись загиблий цією хворобою, а якщо так, то з якого часу і чим це підтверджується.

Зміст постанови №3 зводиться до того, що Радковський був алкоголіком, це призвело до «ецефалопатії» і стало причиною його смерті. Але згідно з висновком судмедекспертизи №1240 від 24 жовтня 2018 року судмедексперт М. П. Срібний, дослідивши взірці крові, стан печінки, нирок, шлунка покійного, установив, що на дату смерті йому могло бути близько 50 років. Нагадаю, що Радковський загинув у віці 65 років. Якщо вірити слідчому, то від постійного і безмірного впливу алкоголю внутрішні органи людини здатні омолодитися на 15 років. Це неймовірно?

Потерпіла вказала у скарзі, що їхня сім’я проживає за 9 км від психоневрологічної лікарні. Востаннє вона бачила свого чоловіка живим зранку 25 вересня 2018 року. Він вийшов з дому в чистому одязі, без синців і саден. На стан здоров’я чоловік не скаржився, хоч у нього боліли ноги і він не міг далеко ходити. Алкогольні напої інколи вживав, але в міру. Кількість синців і саден на тілі загиблого, їх розміри, розташування, а також наявність на його одязі підсохлого грунту і підсохлої крові, якої не було на місці виявлення трупа, дозволяють дійти висновку, що незадовго до смерті Радковський міг потрапити під автомобіль і це сталося в зовсім іншому місці. Однак у постанові №3 чомусь не згадується, за яких обставин були отримані ці тілесні ушкодження.

Слідчий не установив, у тому числі експертним шляхом: чи характерні для дорожньо-транспортної пригоди (ДТП) виявлені у загиблого тілесні ушкодження і сліди на його одязі, чи перебувають ці тілесні ушкодження у причинно-наслідковому зв’язку з енцефалопатією головного мозку, чи на місці виявлення трупа настала смерть Радковського. Щоб приховати неповноту слідства, слідчий Капиця тривалий час відмовлявся визнати дружину загиблого потерпілою й надати їй копії основних документів.

Стаття 284 Кримінального процесуального кодексу (далі — КПК) передбачає закриття кримінального провадження за відсутністю події злочину або складу злочину в діянні конкретної особи. Подія злочину відсутня, якщо не було самого факту, про який надійшло повідомлення компетентним органам, або коли подія була наслідком дій самого потерпілого чи стихійних непереборних сил (самогубство, нещасний випадок тощо). Склад злочину відсутній, коли встановлено, що діяння було вчинене, але не конкретною особою, а іншою. Слідчий порушив статтю 284 КПК, бо закрив це кримінальне провадження за відсутністю складу злочину, не назвавши конкретної особи, яка виявилася невинуватою у смерті Радковського.

Відповідно до статті 110 КПК резолютивна частина постанови слідчого повинна містити відомості про можливість і порядок її оскарження. В постанові №3 такі відомості не згадуються.

Відмова у задоволенні скарги на постанову №3. Ухвалою від 12 серпня 2019 року слідчий суддя Тернопільського міськрайсуду Л. В. Делікатна залишила без задоволення скаргу потерпілої (далі — ухвала). Дійшла висновку, що слідчий допитав свідків і провів усі необхідні слідчі дії, але не установив обставин, які би вказували на те, що хтось причетний до смерті Радковського. В цьому випадку відсутній склад злочину, передбаченого частиною 1 статті 115 КК, тобто умисне вбивство. Доводи потерпілої про настання смерті Радковського внаслідок ДТП і про недостовірність висновку СМЕ №761 — це лише припущення, які не підтверджуються доказами. Тому постанова №3 є законною.

Наведені в ухвалі висновки фактично не відрізняються від висновків, що містяться в постанові №3, навіть щодо смерті Радковського від неіснуючої хвороби — «ецефалопатії».

Апеляційна скарга потерпілої. Радковська просила скасувати ухвалу та постанову №3. Вказала, що слідчий суддя Делікатна допустила неповноту судового розгляду й істотно порушила вимоги кримінального процесуального закону. Залишилися недослідженими обставини, з’ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обгрунтованого та справедливого судового рішення. Ні суддя, ні слідчий, ні допитані свідки не дали відповіді на ключові питання: за яких обставин Радковський отримав тілесні ушкодження, чи на місці виявлення трупа настала смерть, чи страждав колись загиблий енцефалопатією головного мозку, а якщо так, то з якого часу і чим це підтверджується. Відповідно до статті 92 КПК обов’язок доказування події злочину, тобто часу, місця, способу та інших обставин його вчинення, покладається на слідчого і прокурора, а не на покійника чи на його дружину-пенсіонерку.

Крім того, в ухвалі проігноровані доводи потерпілої про відсутність у постанові №3 відомостей щодо можливості і порядку її оскарження, а також про незаконне закриття цього кримінального провадження без згадки про особу, в діянні якої відсутній склад злочину.

Ухвала апеляційного суду, яка оскарженню не підлягає. 2 вересня 2019 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Тернопільської області (головуюча Г. І. Коструба) залишила без задоволення апеляційну скаргу потерпілої. Навела ті ж доводи, що містяться в оскаржуваній ухвалі, і фактично проігнорувала всі доводи потерпілої про незаконність постанови №3 та ухвали. Мало того, в ухвалі апеляційного суду декілька разів згадується підстава закриття цього кримінального провадження — за відсутністю складу кримінального правопорушення, але не вказується конкретна особа, в діянні якої він відсутній. Невже апеляційні судді не розуміють, що склад кримінального правопорушення може бути наявний чи відсутній лише в діянні конкретної особи?

Замість епілогу. Оксана Радковська так і не дізналася, хто наїхав на її чоловіка чи жорстоко побив його і на чиїй совісті  смерть невинної людини. Їй досі сняться сни, що це зробив один із найвпливовіших патріотів нашого Файного міста. Вона читає статтю 3 Конституції України, в якій вказано, що людина, її життя і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю, а наша держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Читає і не може зрозуміти: для кого ця правова норма написана. За загадкових обставин загинув її чоловік, обставини його смерті від неї фактично приховують, поліція і суди в нас державні, але ні за що не відповідають.

Автор цієї статті надавав потерпілій правову допомогу під час оформлення скарг на рішення слідчого та суддів. Наведені факти про обставини смерті Володимира Радковського були взяті з офіційних процесуальних документів. Про справедливість рішень слідчого та суддів нехай судить наш читач.

Орест ЗВАРИЧ.

Фото з вільних джерел