У День міста на Алеї зірок у Тернополі з’явилось ще чотири зірки: одна колективна і три іменних — і тепер їх загалом 26. Цьогорічні «засвітилися» на честь товариства «Вертеп», яке кілька місяців тому відсвяткувало своє 30-річчя, а також світлої пам’яті Ігоря Пелиха, Андрія Пушкара та Ізидора Доскоча. Це вперше, окрім найпершого вшанування в такий спосіб відомих краян, одразу три іменних зірки присвячені трьом тернополянам, які вже у засвітах. Зазвичай серед людей, котрі удостоюються цієї честі, є як ті, кого вже серед нас немає, так і ті, хто ще живе, творить і продовжує тішити краян своїми здобутками. Але таким був цьогорічний вибір міської ради.
Треба сказати, що попри деякий скепсис серед окремих тернополян щодо самої Алеї зірок (мовляв, що то за таке пошанування відомих людей, коли їхні імена «кидають під ноги» перехожим), саме запалювання нових зірок викликає широку зацікавленість містян (цьогоріч їх зібралось кілька сотень), а претендентів «засвітити» свою персональну зірку є чимало. Ще довший перелік тих, чиї імена, на думку громадськості, давно вже мали б бути викарбувані на Алеї зірок. Назву лише кілька, які на слуху: Степан Сапеляк, Роман Лубківський, Ярослав Геляс, Павло Загребельний, Володимир Сушкевич, а також нині сущі Марія Гонта, Володимир Ячмінський, Оксана Пекун… Чи така думка: хоч на алеї є зірка, присвячена усім учасникам АТО, але є серед них окремі яскраві особистості, які заслуговують власної зірки. Скажімо, єдиний з тернополян, захисників Батьківщини Герой України Володимир Гарматій, чи такі непересічні люди як Валерій Чоботар («Гатило») чи Андрій Шараськін… Одне слово, ще є кого вшановувати і кому засвічувати зірки.
А поки що про тих, кого увічнили на Алеї зірок 28 серпня. Наприкінці вісімдесятих років минулого століття в Галичині виникло два товариства, які взялися відроджувати культурну спадщину українського народу: товариство Лева у Львові та «Вертеп» у Тернополі. «Принаймні, тільки їх я бачив на першій «Червоній руті». Вони відкривали для нас українські традиції», — зазначив на церемонії «запалювання» зірок начальник управління культури та мистецтв міської ради Олександр Смик. А сивочолий Ігор Олещук згадував, як вертепівці цілий місяць тренувались на його квартирі, вивчали українські колядки, гаївки. Вони були дуже дружними, з часом створили гарні сім’ї, а «Вертеп» був першою молодіжною структурою, яка сприяла появі інших молодіжних організацій — «Пласту», Спілки української молоді, товариства «Українська молодь — Христові». Зібравшись на Алеї зірок, вертепівці та їхні діти заспівали гімн товариства: «Усім серцем і душею Україну ми кохаєм, І за волю хоч би вмерти Присягаєм, присягаєм».
Із тих, кому відкрили іменні зірки, тернополяни, може, більше знали Ізидора Доскоча — людину-легенду, яка створила славнозвісну хорову школу «Зоринка». Успішні виступи її вихованців у всіх на слуху, тож ім’я засновника звучить на кожному концерті. «Зоринка» разом зі своєю нинішньою очільницею, заслуженим працівником освіти, дружиною і соратницею Ізидора Олексійовича Анжелою Доскоч взяли участь у «запаленні» зірки. «Для тебе, мій коханий муже, наша любов і пісня», — зворушено промовила пані Анжела.
А ось імена Ігоря Пелиха та Андрія Пушкара багатьом з присутніх по-справжньому відкрилися тільки під час цих урочистостей. Про Ігоря розповідали його київські друзі співак, заслужений артист України Андрій Підлужний та кінорежисер, продюсер, автор документальних стрічок «Війна за свій рахунок», «Добровольці Божої чоти» та «Міф» Іван Ясній. Саме Андрій, як було сказано, «всім серцем домагався відкриття цієї зірки». Ігор Пелих навчався у 18-й школі Тернополя, його іменем вже названа вулиця, а тепер і зірка з’явилася. Він був журналістом, вів авторські передачі на всеукраїнських телеканалах, знімав серію пізнавальних фільмів «Галопом по Європах». «Україна на початку 90-х проявлялася саме такими людьми, як Ігор Пелих», — твердили його друзі. А одна з його доньок, що із сестрою приїхала з Києва, не приховувала захоплення: «Ми радіємо, що наш тато був таким класним чуваком, що пройшло десять років, як його не стало, а його ще пам’ятають». Донькам І. Пелиха міський голова Сергій Надал і вручив диплом про відкриття зірки їхньому татові. Разом з онуками раділа цьому й мама журналіста.
Та якщо про Ізидора Доскоча та Ігоря Пелиха здебільшого говорили, про здобутки Андрія Пушкара з рукоборства (армрестлера) ще й демонстрували: численні кубки і сотні медалей приковували увагу тернополян. Їх привезла із Кременця дружина спортсмена Світлана та члени його команди. «Тільки послухайте: Андрій Пушкар був 15 разів чемпіоном світу, 16 разів — чемпіоном Європи, сім разів вигравав Кубок світу. В Україні та у більш як 40 країнах світу здобув понад 200 медалей. Чи не забагато, як на одне життя. І трагічна смерть… Уже є вулиця Андрія Пушкара. А тепер буде і зірка», — інформував Олександр Смик.
Світлана дякувала тернополянам за пам’ять про її чоловіка, для неї це дуже важливо. А гість із Польщі Ігор Мазуренко, що приїхав на урочистості, розповідав: він майже 16 років був поруч з Андрієм, проїхав з ним світом і бачив, як він завойовував свої медалі, як відібрав пояс найсильнішого на праву руку у російського борця… Після завершення відкриття нових зірок усі бажаючі могли помірятись з членами спортивного клубу «Колізей» та учнями Андрія Пушкара, хто сильніший на праву чи ліву руку. І виявилось, що це не таке вже й просте заняття.
Широко відома крилата фраза: «Якщо запалюють зірки, то це комусь потрібно». Щорічне вшанування відомих краян на Алеї зірок ще раз засвідчує її правдивість. Бо там, де жива пам’ять про людей, які уславили наш край, там неодмінно з’являться нові неординарні особистості та нові яскраві таланти. Гарний приклад має здатність надихати і спонукати до творчих і спортивних перемог.
Галина САДОВСЬКА.
Фото Василя БУРМИ: дружна родина вертепівців.