Чи багато в Тернополі є співаків із сильними голосами, здатними виконувати оперні арії? Думаю, знаючі люди назвуть зо п’ять, а може, й до десяти імен. А скільком з них під силу дати сольний концерт і упродовж двох відділів виконувати мовами оригіналів світову оперну класику? Не знаю, чи знайдеться таких хоч би троє. І лідером тут упродовж років залишається солістка обласної філармонії Наталя Присіч. Нещодавно вона виспівала уже третій свій «сольник». І він викликав справжній фурор у публіки. Тривалі аплодисменти після кожної арії, злива вигуків «Браво!», оберемки квітів у холодну листопадову пору — це треба було бачити і чути.
Наталя Присіч — улюблениця тернопільської публіки. Її сильне з приємним тембром лірико-драматичне сопрано заворожує. До того ж співачка не просто демонструє можливості свого голосу, долаючи всі колоратури і без зусиль беручи найвищі ноти. Вона живе співом, емоційно відтворює стан своїх оперних героїнь, передаючи їх почуття, переживання, стан душі. У неї своя методика підготовки тієї чи іншої арії. Співачка не просто заучує текст чужою мовою, а з допомогою її знавців досягає правильного, природного її звучання. А ще вона перекладає тексти українською, щоб розуміти значення кожного слова. Це дозволяє створювати точний візуальний образ своєї героїні. Як правило, бере до виконання складні арії, які рідко виконують саме через їхню складність, і доводить їх до майже ідеального звучання, як твердять музикознавці.
Це, звичайно, важка праця, що забирає багато сил, часу, нервів. Її репетиції не раз затягуються до опівночі, але вона не може інакше, бо дуже цінує свого слухача і не хоче його розчаровувати. До того ж прагне не повторюватись, поповнює репертуар все новими й новими творами, багато з яких любителі оперної класики чують уперше. Власне, це і є складові успіху співачки, якою, на моє переконання, Господь ощасливив наше місто.
Свій перший сольний концерт Наталя Присіч дала в тридцять років, у 2005-му. Тоді тернопільська преса рясніла схвальними відгуками про новий «діамант у мистецькій короні» краю, про те, що над Тернополем зійшла нова яскрава зірка, а в обласній філармонії з’явилася молода примадонна, посестра самої Соломії Крушельницької. Тодішній директор філармонії Григорій Шергей впевнено говорив: у молодої співачки все ще попереду — концерти, звання, широке визнання, цілком можливо, що й Париж і Ла Скала… Але все ще й досі залишається лише добрим побажанням.
Свій другий «сольник» співачка дала на Благовіщення 2016-го. Якщо у першому звучали як оперні партії, так і українські пісні, то програма наступного була суто з оперних арій. І знову думка тернопільських фахівців: небагато солісток можуть так бездоганно виспівувати такий складний репертуар. Інша думка: якщо б Соломія Крушельницька жила у наші дні, Наталі Присіч було б не соромно перед нею заспівати. До слова, серед своїх кумирів Наталя Присіч передусім називає Соломію Крушельницьку. Колись в одному інтерв’ю вона зізналася, що на могилі славетної Соломії молилася, аби співати так, як вона. Нині у репертуарі пані Наталі є кілька улюблених творів Крушельницької, зокрема пісні «Через сад-виноград», «Ой, гиля, білі гуси», «Ой, де ти ідеш» і, звичайно ж, «Родимий краю». З опер, які виконувала Крушельницька, співачка дуже любить «Чіо-Чіо-сан». Як відомо, наша Соломія врятувала цю оперу після гучного провалу.
А взагалі пані Наталя вважає, що люди мали б наслідувати передусім Христа, а не людей. У молоді літа під час хуліганського нападу їй перебили голосові зв’язки. Мала кілька операцій, могла взагалі не заспівати. Але ходила у катедральний собор Львова і молилась, щоб Господь ще дав їй можливість виконати «Отче наш». І диво сталося, голос повернувся. А як вона нині співає «Богородице Діво» — це треба почути.
І ось третій сольний концерт тернопільського соловейка. Дев’ять оперних партій — італійською, французькою, німецькою, англійською, іспанською, португальською, українською. Верді, Пуччіні, Масне, Бізе, Оффенбах, Зуппе, Деліб, Чапі, Лисенко. Арія Магди з опери «Ластівка» Дж. Пуччіні звучить уперше в Тернополі. Цей твір рідко виконують навіть в оперних театрах світу через складність. А Наталя Присіч виконала одну з арій. Уперше вона заспівала в дуеті із жінкою, разом з іншою солісткою філармонії Наталею Бойко вони виконали «Баркаролу» з опери Жака Оффенбаха «Казки Гофмана». І це була справжня родзинка концерту. Співачка каже: «Мене часто запитують, чому беру до виконання такі складні твори? Бо не хочу понижувати свою планку, не хочу повторюватись, цікаво виконувати щось нове. Зрештою, хочу порадувати своїх слухачів за їхню любов і прихильність до мене».
Концерт був справді чудовий. І публіка (а в залі був аншлаг) приймала співачку дуже тепло. Особливо арію Наталки Полтавки з однойменної опери Миколи Лисенка. Наталя Присіч виконувала її під нестихаючі оплески слухачів, а потім зал вибухнув справжніми оваціями. Це було щось надзвичайне, і це треба було бачити.
«Присіч — співачка уже всеукраїнського рівня, — ділився враженнями після концерту знаний у Тернополі музикант Володимир Верней. — Вона вже входить до десятки, якщо не п’ятірки, кращих співачок України. У неї є та внутрішня «начинка», яку дає тільки Бог. Тому так гарно звучить її голос». А ось думка Ганни Ніколайчук, колишнього режисера обласної філармонії: «Голос Наталі набув такого тембру, що аж мурашки бігають по тілу, коли вона співає. Я і плакала, і раділа, як виросла вона як солістка». «Найкращий концерт у філармонії цього року, а може, не тільки цього», — мовив, пробігаючи повз нас, один із завсідників філармонійних заходів. Сама ж співачка каже, що ще й досі приймає вітання і чує захоплені відгуки від людей, які були на її третьому сольному концерті. А чи не найбільшим відкриттям була для неї мама, така завжди стримана, зібрана, здавалося б, непробивна, яка майже весь концерт проплакала. І то були сльози радості за доньку, що сягнула мистецьких висот і здобула таке визнання публіки.
Галина САДОВСЬКА.
Фото з вільних джерел