Порядок оподаткування інвестиційного прибутку встановлено пунктом 170.2 статті 170 Податкового кодексу України (ПКУ), відповідно до підпункту 170.2.9 пункту 170.2 статті 170 якого податковим агентом платника податку, який здійснює операції з інвестиційними активами з використанням послуг професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, є такий професійний торговець. Податковий агент під час кожного нарахування платнику інвестиційного прибутку нараховує (утримує) податок за ставкою, визначеною підпунктом 167.5.1 пункту 167.5 статті 167 ПКУ, та сплачує (перераховує) утриманий податок до бюджету під час кожного нарахування такого доходу, що не звільняє платника податку від подання річної податкової декларації при отриманні ним доходу, зазначеного у пункті 170.2 статті 170 ПКУ.
Методика визначення інвестиційного прибутку професійним торговцем цінними паперами при виконанні функцій податкового агента встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, спільно з Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
На виконання положень ПКУ Міністерством фінансів України наказом від 22 листопада 2011 року за номером 1484 та Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку рішенням від 22 листопада 2011 року за номером №1689 затверджено Методику визначення інвестиційного прибутку професійним торговцем цінними паперами при виконанні функцій податкового агента.
Водночас підпунктом 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 ПКУ встановлено, що при застосуванні платником податку норм підпункту 170.2.9 пункту 170.2 статті 170 ПКУ податковий агент — професійний торговець цінними паперами, включаючи банк, з метою визначення об’єкта оподаткування під час виплати платнику податку доходу за придбані у нього інвестиційні активи враховує документально підтверджені витрати такого платника на придбання цих активів.
Статтею 44 Закону України від 23 лютого 2006 року за номером 3480-IV «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» із змінами та доповненнями визначено, що діяльність із торгівлі фінансовими інструментами провадиться інвестиційними фірмами, які створюються у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю, для яких операції з фінансовими інструментами є виключним видом діяльності, крім випадків, передбачених згаданим Законом.
Діяльність із торгівлі фінансовими інструментами включає такі види діяльності: субброкерську діяльність; брокерську діяльність; дилерську діяльність; діяльність з управління портфелем фінансових інструментів; інвестиційне консультування; андеррайтинг та/або діяльність із розміщення з наданням гарантії; діяльність із розміщення без надання гарантії. Разом із тим перелік операцій, які можуть здійснюватися без участі або посередництва інвестиційної фірми, визначено частиною дванадцятою статті 36 згаданого Закону.
Деривативні контракти, які є фінансовими інструментами, та правочини щодо фінансових інструментів, вчинені без участі (посередництва) інвестиційної фірми, крім випадків, передбачених частиною дванадцятою статті 36 Закону за номером 3480, є нікчемними (частина тринадцята статті 36 Закону).
Враховуючи сказане, при здійсненні фізичною та юридичною особами операцій із торгівлі цінними паперами, які відповідно до вимог законодавства провадяться з використанням послуг інвестиційних фірм, податковим агентом є інвестиційна фірма. При цьому така інвестиційна фірма повинна виконати всі функції податкового агента, встановлені ПКУ.
Фото пресслужби ГУ ДПС у Тернопільській області