Відповідно до статті 744 Цивільного кодексу України (ЦКУ) за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно. Про це нагадали в головному управлінні ДПС у Тернопільській області.

Згідно із статтею 748 ЦКУ набувач стає власником майна, переданого йому за договором довічного утримання (догляду), відповідно до статті 334 ЦКУ.

Статтею 334 ЦКУ визначено, що право власності на майно за договором довічного утримання, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення.

Таким чином, за своєю правовою природою договір довічного утримання є відчуженням нерухомого майна, що передається у власність другій стороні.

Відчуження майна за договором довічного утримання з метою одержання за нього грошової компенсації у вигляді матеріального забезпечення для цілей оподаткування податком на доходи фізичних осіб розглядається як продаж такого майна.

Згідно з підпунктом «а» пункту 172.5 статті 172 Податкового кодексу України (ПКУ) сума податку визначається та самостійно сплачується через банківські установи особою, яка продає або обмінює з іншою фізичною особою нерухомість, неподільний об’єкт незавершеного будівництва/майбутній об’єкт нерухомості, — до нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, міни.

Пунктом 172.4 статті 172, пунктом 173.4 статті 173, пунктом 174.4 статті 174 ПКУ встановлено, що приватний нотаріус щокварталу подає до контрольного органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про посвідчені ним протягом звітного кварталу договори купівлі-продажу (міни) між фізичними особами, включаючи інформацію про ціну таких договорів та розмір сплаченого податку у розрізі кожного договору.

Фото пресслужби ГУ ДПС у Тернопільській області