За час повномасштабної війни тисячі наших співвітчизників загинули від рук російських окупантів. Іноді здається, що неможливо осмислити таке горе, а календар зупинився ще у лютому,на позначці «24». Життя у мирних містах продовжується, але як продовжувати жити? На ці питання дала відповідь зірка світової психології Едіт Егер
— у шістнадцять років вона потрапила до концтабору, де вбили її батьків. Едіт врятували заняття балетом: доктор, який проводив жорстокі експерименти над в’язнями, побачив танець дівчини і вирішив на якийсь час зберегти їй життя. Едіт Егер звільнили лише в травні 1945 року, тоді в купі тіл табору Гускірхен помітили руку дівчини, що ледь ворушилася. У неї був переламаний хребет, пневмонія та плеврит. Психологиня стверджує, що почуття важливо пережити і дати собі можливість ними наповнитися — гнівом, люттю, скорботою: «Я багато говорю про тріаду: «горювання-почуття-зцілення». Для того, щоб відгорювати, важливо почати відчувати, дати почуттям проявитися. Важливо плакати, кричати, важливо робити це щодня, знайти для цього час, не позбавляючи при цьому себе нормального життя, не йдучи з головою в біль. На це може піти багато часу, але одного разу ви зрозумієте, що ви висловили ці почуття, і з цього моменту починається шлях до зцілення».
Дуже часто люди, котрі переживають горе війни, ставлять собі запитання: «Чому це сталося зі мною?», «Що я зробив не так?», «Чому я?» Ці питання часті та нормальні, але ми повинні розуміти, що це питання жертви. Едіт Егер каже: «Жертвою нас намагаються зробити ті, хто завдав нам болю. Якщо ми вижили — ми не жертви, ми люди, які відродилися, і ми точно стали сильнішими». Люди часто обмежують себе. Важко пити горня кави з улюбленим тістечком, коли хтось не має шматка хліба.
«Як вам допомагає те, що ви собі забороняєте щастя і радість? Як це допомагає тим, кого ви любите і хто вас любить? Любов та провина не можуть співіснувати. Там, де з’являється провина, зникає любов. Ми вирішуємо, як відповідати на те, що відбувається. Ми можемо взяти на себе відповідальність за свої думки, свої почуття і свою поведінку, ось цю готовність і відповідальність не потрібно плутати з контролем », — відповідає спеціалістка. Час не лікує, як думає багато хто, людина лікує себе сама, нехай на це і потрібен час.
Підготувала Романна БРЕЗДЕНЬ.