Відповідно до першого абзацу пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України (ПКУ) платник податків зобов’язаний за кожний встановлений ПКУ звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПКУ подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Для платників єдиного податку — фізичних осіб-підприємців передбачено форми податкових декларацій, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 19 червня 2015 року за номером 578 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 9 грудня 2020 року за номером 752), а саме:

для першої-третьої груп — форму податкової декларації платника єдиного податку — фізичної особи-підприємця;

для четвертої групи — форму податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені ПКУ строки контрольному органу, в якому перебуває на обліку платник податків (пункт 49.1 статті 49 ПКУ).

Згідно з пунктом 294.1 статті 294 ПКУ податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік.

Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал (окрім податкового періоду для податкової звітності з податку на додану вартість, визначеного пунктом 202.1 статті 202 ПКУ).

Платники єдиного податку четвертої групи, зокрема, самостійно обчислюють суму податку щороку станом на перше січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контрольному органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 ПКУ.

Пунктом 44.3 статті 44 ПКУ встановлено, що платники податків зобов’язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 статті 44 ПКУ, а також документів, пов’язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контрольні органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів — для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39 прим.2 ПКУ) із дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання — із передбаченого ПКУ граничного терміну подання такої звітності та документів, пов’язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контрольні органи, — не менш як 1095 днів із дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів — не менш як 1095 днів із дня завершення терміну їх дії).

При ліквідації платника податків документи, визначені пунктом 44.1 статті 44 ПКУ, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів (2555 днів — для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39 прим.2 ПКУ), що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

Передбачені пунктом 44.3 статті 44 ПКУ терміни зберігання документів продовжуються на період зупинення відліку строку давності у випадках, передбачених пунктом 102.3 статті 102 ПКУ.

Крім того, платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до ПКУ за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

ПКУ не передбачено строків давності з метою подання податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця та податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи.

Фото пресслужби ГУ ДПС у Тернопільській області