Відповідно до частини шостої статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року за номером 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів), зокрема, які мають основне місце роботи, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Про це нагадали в головному управлінні ДПС у Тернопільській області.

Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску, бази нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої згаданим законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Фізичні особи-підприємці — платники єдиного податку першої-третьої груп подають у складі податкової декларації платника єдиного податку — фізичної особи-підприємця, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 19 червня 2015 року за номером 578 із змінами та доповненнями, додаток 1 «Відомості про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску».

У розділі 9 додатка 1 у графі 2 в рядках у розрізі окремого календарного місяця звітного періоду відображаються самостійно визначені суми доходу з урахуванням максимальної величини та у графі 4 розраховуються суми нарахованого єдиного внеску. Загальна сума нарахованого єдиного внеску за звітний період зазначається у рядку «Усього» графи 4 розділу 9 додатка 1.

Значення рядка «Усього» графи 4 розділу 9 додатка 1 переноситься до рядка 21 «Сума єдиного внеску, яка підлягає сплаті на небюджетні рахунки, за даними звітного (податкового) періоду» розділу VІІ декларації.

Згідно з приміткою 10 до декларації додаток 1 не подається та не заповнюється фізичними особами-підприємцями — платниками єдиного податку першої-третьої груп, за умови дотримання ними вимог, визначених частинами четвертою та шостою статті 4 закону за номером 2464, що дають право на звільнення таких осіб від сплати за себе єдиного внеску. Такі особи можуть подавати додаток 1 виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Враховуючи сказане, фізичні особи-підприємці — платники єдиного податку першої-третьої груп, які мають основне місце роботи, та за яких роботодавцем сплачено єдиний внесок у розмірі не менше мінімального страхового внеску за всі календарні місяці звітного періоду, додаток 1 до декларації не заповнюють та не подають.

Якщо роботодавцем у звітному періоді єдиний внесок нараховувався та сплачувався у розмірі менше мінімального страхового внеску (наприклад, у випадках коли працівник працював неповний місяць у зв’язку з прийняттям/звільненням у середині місяця) або не нараховувався та не сплачувався (наприклад, у зв’язку з перебуванням працівника повний місяць у відпустці за свій рахунок), то такі фізичні особи-підприємці зобов’язані самостійно визначити базу нарахування за такі місяці у розмірі не менше мінімальної заробітної плати та відобразити у графі 2 розділу 9 додатка 1.

При цьому, за місяці, за які роботодавцем сплачено єдиний внесок у розмірі не менше мінімального страхового внеску, у графі 2 розділу 9 додатка 1 проставляються нулі.

Фото пресслужби ГУ ДПС у Тернопільській області