Відповідальність платників єдиного податку другої-третьої груп за несплату мінімального податкового зобов’язання

Відповідальність платників єдиного податку другої-третьої груп за несплату мінімального податкового зобов’язання

Відповідно до підпункту 14.1.114 прим.2 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (ПКУ) мінімальне податкове зобов’язання — мінімальна величина податкового зобов’язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контрольні органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до ПКУ. Про це нагадали в головному управлінні ДПС у Тернопільській області.

Сума мінімальних податкових зобов’язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить, зокрема, одній фізичній особі-підприємцю є загальним мінімальним податковим зобов’язанням.

Особливості визначення загального мінімального податкового зобов’язання платників єдиного податку встановлено статтею 297 прим.1 ПКУ.

Згідно з пунктом 297 прим.1.1 статті 297 прим.1 ПКУ платники єдиного податку — власники, орендарі, користувачі на інших умовах (у тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, а також голови сімейних фермерських господарств, у тому числі щодо земельних ділянок, що належать членам такого сімейного фермерського господарства та використовуються таким сімейним фермерським господарством, зобов’язані подавати додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов’язання у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік.

Різниця між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок обчислюється шляхом віднімання від загального мінімального податкового зобов’язання загальної суми сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок.

При позитивному значенні різниці між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок платник єдиного податку другої або третьої групи зобов’язаний збільшити визначену в податковій декларації за податковий (звітний) рік суму єдиного податку, що підлягає сплаті до бюджету, на суму такого позитивного значення (перший абзац пункту 297 прим.1.7 статті 297 прим.1 ПКУ).

Відповідно до другого абзацу пункту 297 прим.1.8 статті 297 прим.1 ПКУ позитивне значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок є частиною зобов’язань з єдиного податку.

Пунктом 64 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ встановлено, що першим роком, за який визначається мінімальне податкове зобов’язання, є 2022 рік.

Відповідно до пункту 124.1 статті 124 ПКУ якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання протягом строків, визначених ПКУ, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

при затримці до тридцяти календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, — у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше тридцяти календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, — у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Діяння, передбачені, зокрема, пунктом 124.1 статті 124 ПКУ, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно) сплаченого грошового зобов’язання (пункт 124.2 статті 124 ПКУ).

Діяння, передбачені пунктом 124.2 статті 124 ПКУ, вчинені повторно протягом 1095-ти календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов’язання на строк більше 90 календарних днів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов’язання (пункт 124.3 статті 124 ПКУ).

Порядок виконання у період воєнного стану платником свого обов’язку, зокрема, щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності встановлено підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ.

Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати обов’язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов’язків щодо строків сплати податків та зборів, зокрема, стосовно річного звітного періоду — строків сплати за 2021 рік, для місячного звітного періоду — за січень-травень 2022 року за умови їх сплати не пізніше першого серпня 2022 року (дев’ятий абзац підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ).

Іншого звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання строків сплати податків та зборів ПКУ не передбачено.

Отже, враховуючи те, що першим роком, за який визначається мінімальне податкове зобов’язання, є 2022 рік, у разі несплати (несвоєчасної сплати) задекларованого позитивного значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок, яке є частиною зобов’язань з єдиного податку, до фізичних осіб-підприємців — платників єдиного податку другої-третьої груп, які мають можливість своєчасно виконувати свій податковий обов’язок, контрольним органом застосовуються штрафні (фінансові) санкції, передбачені статтею 124 ПКУ.

Фото пресслужби ГУ ДПС у Тернопільській області