Відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України (ПКУ) об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) i документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця. Про це нагадали в головному управлінні ДПС у Тернопільській області.
Згідно з пунктом 177.10 статті 177 ПКУ фізичні особи-підприємці зобов’язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджувальні документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.
Облік доходів і витрат від виробництва та реалізації власної сільськогосподарської продукції ведеться окремо від обліку доходів і витрат від здійснення інших видів господарської діяльності.
Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат, та порядок ведення такого обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами-підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядок її ведення затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13 травня 2021 року за номером 261.
Інформація про документально підтверджені витрати, пов’язані з господарською діяльністю, зазначається у графах 5—10 типової форми.
Зокрема, у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов’язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів (робіт, послуг).
Фізичні особи-підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України від 6 липня 1995 року за номером 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями.
При цьому цим законом ототожнюються правила застосування РРО/ПРРО як для готівкових так і безготівкових розрахунків, здійснених за допомогою ЕПЗ (зокрема, через POS-термінали), що проводяться суб’єктами господарювання всіх форм власності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Отже, оскільки виручкою фізичної особи-підприємця вважається дохід, отриманий у грошовій та негрошовій формі, то датою отримання доходу є: дата фактичного надходження коштів на поточний рахунок у форматі ІВАN, у касу; у разі здійснення розрахунків у негрошовій формі — дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів; при здійсненні розрахунків за допомогою платіжних терміналів (POS-терміналів) — дата, вказана у фіскальному чеку.
Пунктом 177.4 статті 177 ПКУ визначено перелік витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування.
До складу витрат включаються тільки ті витрати, які безпосередньо пов’язані з отриманням доходу та підтвердженні відповідними документами, що засвідчують факт їх оплати.
Враховуючи сказане, з метою визначення загального оподатковуваного датою отримання доходу є:
дата фактичного надходження коштів на банківський рахунок, якщо розрахунки проведені на поточний рахунок у форматі ІВАN;
дата вказана у фіскальному чеку, у разі проведення розрахунків готівковими коштами та/або банківською платіжною карткою з використанням платіжного терміналу (POS-терміналу);
дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (у разі здійснення розрахунків у безготівковій формі).
При визначенні витрат враховуються лише ті витрати, які безпосередньо пов’язані з отриманням доходу та підтвердженні відповідними документами, що засвідчують факт оплати.
Фото пресслужби ГУ ДПС у Тернопільській області