Благополучне, розвинене суспільство — це, насамперед, здорове суспільство. Думаю, ніхто не посперечається з цією простою істиною А стоять на сторожі нашого з вами здоров’я вони — українські медики, яким випав нелегкий виклик — жити і працювати у часи реформи, пандемії та війни. Про все це й поспілкувалася з Олегом Вірославовичем Ковалем, медичним директором КНП «Збаразька центральна лікарня». Також медик розповів, як живе і функціонує Збаразька лікарня в теперішніх непростих умовах.
Шлях реформування — непростий
Олег Вірославович займає зазначену вище посаду з 2020 року. Розповідає, що медична реформа вторинної ланки розпочалась 1 квітня 2020 р. На базі Збаразької лікарні, яка певний час функціонувала як підрозділ під патронатом Збаразької районної ради, було створено комунальне підприємство, яке згодом було реформоване.
«Ми ввійшли у реформу, почали співпрацювати з Національною службою здоров’я України (НСЗУ) в плані підписання пакетів медичних гарантій… Але час був доволі важкий, бо ми вступили в активну фазу пандемії ковіду, лікарня була перепрофільована. В нас було закрито два корпуси, які ми повністю віддали для хворих на ковід. Ми створили на той момент окрему ковідну реанімацію з цілодобовим чергуванням, анестезіологією, провели туди централізований кисень. Відкрили більше 125 кисневих точок — практично вони всі були зайняті. Були пікові навантаження, коли до 70 % хворих потребували дихальної підтримки. Систему ми збалансували за рахунок зрідженого кисню, балонного кисню і кисневої станції. На той момент лікарня мала ковідний пакет — ми цілодобово обслуговували жителів Збаразької громади і оточуючих сусідніх громад, а в нічні періоди надавали допомогу й мешканцям міста Тернопіль».
Пандемія ковіду закінчилася і лікарня підписала пакети з НСЗУ в двох основних напрямках: амбулаторному і стаціонарному. «Ми надаємо допомогу по амбулаторному поліклінічному пакету. Також надаємо стаціонарну медичну допомогу дорослим і дітям без оперативних втручань, стаціонарну медичну допомогу дорослим і дітям з хірургічними втручаннями, надаємо медичну допомогу по пакету «Хірургічні операції дорослим і дітям в умовах стаціонару одного дня», «Хірургія», в нас наявні амбулаторні пакети «Гістероскопія» (для жінок віком 50+), «Ендоскопія», «Колоноскопія», «Цистоскопія», «Супровід людей ВІЛ-інфікованих», «Супровід вагітних на амбулаторному рівні». Наступним великим пакетом є паліативна допомога — маємо стаціонар на 34 ліжка, забезпечений кисневою підтримкою, там працюють кваліфіковані лікарі паліативної допомоги, які здійснюють супровід пацієнтів. Є також і амбулаторна паліативна допомога, створені мультидисциплінарні команди — паліативні бригади виїжджають, обслуговують людей вдома. Це стосується і допомоги в питаннях боротьби з хронічним болем, забезпечення медичним інвентарем в плані дотримання гігієни, профілактики пролежнів — ми забезпечуємо їх протипролежневими матрацами, в разі потреби — кисневими концентраторами, глюкометрами. Також впровадили і розвиваємо новий для нас пакет «Реабілітація», — тепер вона у нас лише на амбулаторному рівні, але у планах — перепрофілювання і створення в найближчому часі пакету стаціонарної реабілітації. Враховуючи кількість людей, які її потребують, враховуючи ситуацію в державі, кількість людей, які постраждали у ході війни, отримали травми, питання реабілітації набуває надзвичайної ваги. Тим паче, що на базі нашої лікарні на стаціонарному лікуванні постійно знаходяться військовослужбовці, від 40 до 70 осіб в середньому — ми повинні їм забезпечити якісне одужання та відновлення», — наголошує Олег Коваль.
Антибіотикорезистентність — проблема, яку треба здолати
Згідно нових вимог реформування системи епідеміологічного нагляду і контролю на базі Збаразької лікарні створено відділ інфекційного контролю. Відділ адмініструє дотримання санітарно-епідеміологічного режиму, контроль за зберіганням, транспортуванням, утилізацією чи вивезенням медичних середників, медичних відходів. Також до складу команди підрозділу входить клінічний провізор — адже відділ займається адмініструванням використання антибіотиків.
«Враховуючи, що наша країна ввійшла у фазу антибіотикорезистентності, тобто стійкості до антибіотиків, це нагальне і дуже болюче питання для всіх клініцистів — нераціональне використання антибіотиків, без медичних показань, — констатує медик. — Звісно, до такої ситуації призвело, насамперед, активне самолікування населення. Але люди не розуміють справжньої суті проблеми. Антибіотикорезистентність — це здатність мікроорганізмів виживати й розмножуватись, незважаючи на присутність антибіотиків. Тобто ви особисто могли й не зловживати прийомом антибіотиків — не людина резистентна до них, а бактерія. А бактерія може у ваш організм потрапити вже резистентною. Це проблема не лише медицини — адже ми знаємо, що і в агротехнологіях, тваринництві, вирощуванні риби використовуються гормони, стимулятори, антибактеріальні препарати. Під час пандемії ковіду, на мій погляд, антибіотики також застосовувались невиправдано — це все в комплексі в привело нас до антибіотикорезистентності. Тож відділ наш працює, адмініструє, контролює, навчає — виконує свої безпосередні функції».
Заклад має шанс на розвиток
Так чи інакше, медична реформа рухається вперед, і Збаразька центральна лікарня розвивається разом із нею. Заснований в 1940 році, медичний заклад пройшов кілька періодів реструктуризації. На сьогодні лікарня багатопрофільна, розгорнута на 200 ліжок, надає цілодобову медичну допомогу. В лікарні функціонує вісім відділень, як уже зазначалося, заплановане відкриття стаціонарної реабілітації. Лікарня багатокорпусна, з’єднана підземними перехідниками. Має альтернативні джерела електропостачання — генератори, в цілому функціонує в досить стабільному, ефективному ритмі.
До штату медичного закладу входить 83 лікарі, 40 з них мають вищу професійну кваліфікацію, а також 136 працівників із середньою медичною освітою. Загальна кількість працівників — 359. Також Збаразька лікарня є базою для проходження заочного циклу інтернатури — тут працюють і навчаються інтерни з хірургії, анестезіології, терапії.
«Згідно з вимогами, забезпечення людей медикаментами, медичними розхідниками, включно зі знеболенням, оплачується НСЗУ, — зазначає медичний директор лікарні. — Підписані пакети медичних гарантій і те, що ми є загальним закладом, дає можливість працювати з досить широким спектром нозологічних форм. Щодо пологів, наприклад, ми не маємо потрібної кількості звернень — відповідно, гінекологічне відділення функціонує, але пологового пакету немає, є тільки амбулаторний супровід вагітних. А втім, ми активно співпрацюємо з кластерними і надкластерними лікарнями, і не лише в цьому напрямку. Підписані договори про співпрацю з Тернопільською комунальною міською лікарнею №2, Тернопільським обласним клінічним перинатальним центром, Тернопільською комунальною міською лікарнею швидкої допомоги тощо. Тісно співпрацюємо з Тернопільською обласною клінічною психоневрологічною лікарнею».
Наприкінці розмови запитую Олега Вірославовича, якою він бачить головну місію функціонування Збаразької центральної лікарні і загалом — таких невеликих регіональних медичних закладів. «У Збаразькій громаді — близько 39 тисяч населення. Всі ці люди мають право на вчасну і якісну медичну допомогу — і якщо вони можуть отримати її тут, на місці, то для чого їм кудись їхати? До нас звертаються також і пацієнти з навколишніх громад… Працюємо цілодобово, надаємо широкий спектр медичних послуг, включно з хірургічною допомогою . До слова, впродовж кількох останніх років в лікарні значно розширився спектр операційних втручань, а також всі ці методики осучаснили, технологічно покращили. Тож, на мій погляд, Збаразька центральна лікарня має право на існування, має шанс на розвиток, — насамперед, це стосується покращення якості медичного обслуговування, введення нових клінічних протоколів зі схемами сучасного лікування, розширення спектру обстежень, як лабораторних, так і діагностичних, так і апаратних, впровадження реабілітації. Це дає можливість для створення простору певного комфорту і безпеки, підвищення рівня доступності медичних послуг і забезпечення належної якості життя для мешканців Збаражчини — належний рівень медицини може стати тим фактором, який переконає людей не виїжджати звідси, залишитись вдома, в своїй громаді, працювати і розвиватися на рідній землі».
Уляна ГАЛИЧ.