Cиво-чорне небо зливалося із землею, барикади мішків з піском слугували сучасною фортецею. Він стояв на даху будівлі трансформаторної підстанції і вдивлявся в далечінь, ретельно прислухаючись до найменших звуків. Спокою не давало погане передчуття: зараз щось відбуватиметься… Із-за небокраю, звідки зазвичай виходить сонце, сповіщаючи про новий день, повільно їхали два важкі автомобілі з вимкненими фарами, шум...
Що більше спілкуюся з учасниками бойових дій на сході України, то більше переконуюся, які це справді пасіонарні люди. Зовні ніби й нічим не відрізняються від інших, а в годину біди — не власної, а загальнонародної — кидають усе (сім’ю, дім, роботу) і йдуть захищати Вітчизну. Хтось тікає від повісток, ховається по закордонах, аби тільки оминула...
Святослав Гібляк майже двадцять років служить у Збройних силах України. Каже, в родині ніколи навіть не обговорювали, ким він стане, закінчивши школу. Знали: безперечно, військовим. Адже дитинство, шкільні роки його минали у військових містечках. У Шепетівській середній школі на Хмельниччині навчався на «добре» та «відмінно», атестат отримав з переважною кількістю «п’ятірок». До пізнання та здобуття...
Вшанувати пам’ять всесвітньо відомого українського співака, соліста Паризької національної опери обласна філармонія збиралася ще 29 червня, у день загибелі Василя Сліпака в бою на Донбасі. Але тоді не зібралася публіка: всього десять квитків було продано. Тож вечір пам’яті перенесли на осінь, до того ж зробили вхід вільним, щоб якомога більше людей змогли взяти в ньому...
Лішня… Маленьке село за Кременцем. Православна парафія, що нараховує пів сотні вірних. І пантеон за греблею під лісом над тихим плесом ставу, про який знає уже вся Україна. Поруч б’є цілюще джерело Святої Анни, води з якого прагне набрати чи не кожен. А ще вмитись холодною джерельницею, занурити в неї руки, ноги, якщо дошкуляють болячки....
«Зараз проблема — що робити з тими, хто повернувся з війни. Йдеться, зокрема, про інвалідів, яким потрібна кваліфікована медична допомога. Усе діаспора робити не буде. Україна має за це серйозно сама братися: за протезування, психологічну реабілітацію. По-друге, Америка й досі пожинає наслідки в’єтнамської війни (це вже скільки років минуло), а кожен рік є певна кількість...
Коли б мені запропонували охарактеризувати Миколу Лазаровича двома словами, то ці слова були б — людина чину. Мало знаю людей, про яких могла б так сказати. Характеристика ця швидше з минулого, з часів національно-визвольних змагань двадцятих і сорокових років минулого століття. Але вони з’явились і в столітті нинішньому, оскільки ті змагання за свою державу, за...
Чотири роки тому 14 березня півтисячі добровольців прибули на полігон Нові Петрівці для формування першого добровольчого батальйону. Торік це свято офіційно утвердили голосуванням народні депутати Верховної Ради. З нагоди Дня українського добровольця я поспілкувалася з кількома краянами, які за покликом серця пішли на фронт боронити Україну.
«НИНІШНІ «СКОРОБАГАТЬКИ» в Україні переважно є біднішими — і духовно, і культурно — за жебраків. Ця духовна убогість, тобто віддаленість сильних світу цього від Бога, нерідко спричиняє соціальну несправедливість, згубне використання влади, корупцію та зловживання ресурсами, даними для загального блага… У такій ситуації недостатньо, щоб багатії призначали частину крихт зі свого столу як певну допомогу...
ЮЛИНА ІСТОРІЯ НАШТОВХНУЛА НА ДУМКУ: ПРО ЦЕ ТРЕБА НАПИСАТИ КНИЖКУ! «А Я ВЖЕ НАПИСАЛА, — СКАЗАЛА ЖІНКА. — І НАВІТЬ НА ЛІТЕРАТУРНІ КОНКУРСИ НАДСИЛАЛА, ПРОТЕ ВІДПОВІДІ ПОКИ НЕ ОТРИМАЛА…» КНИЖКА 30-РІЧНОЇ ДОНЕЧЧАНКИ ЮЛІЇ ВАТРАЛЬ (ІЗ ДОМУ — ПРУС) — ЦЕ ЩОДЕННИК ПЕРЕСЕЛЕНКИ, ВИГНАНОЇ ВІЙНОЮ ДО ФАЙНОГО МІСТА. НЕ ТОМУ, ЩО ФАЙНЕ — ПРОСТО ТІЛЬКИ СЮДИ...
