Сьогодні християни вшановують пам’ять князів Бориса та Гліба — молодших синів рівноапостольного Володимира Святославовича. У хрещенні вони отримали імена Роман та Давид.Борис та Гліб вважаються першими канонізованими українськими святими.
Вони — помічники в битвах, їхнім ім’ям закликають до єдності Русі, припинення міжусобних воєн. Вчені притримуються версії, що князі були дітьми Володимира від шлюбу з візантійською царівною Ганною. Цю гіпотезу підтверджують і їхні імена, що зустрічалися серед болгарських правителів.
Причиною смерті двох князів стала жага влади старшого брата — Святополка. Він боявся, що батько передасть київський престіл Борису, не дотримуючись традиційного порядку його успадкування. Після смерті Володимира Святополк при не цілком з’ясованих обставинах починає владарювати у столиці.
Борис дізнається про це, на чолі батьківської дружини з походу на печенігів., проте воювати за престіл не хоче. Небажання боротися за владу, не знаходить підтримки у великої частини дружини. Ці воїни покидають його. Тим часом така поведінка не вплинула на недобрі наміри Святополка. Він посилає людей, аби ті вбили його брата.
Попереджений про цю загрозу, Борис в своєму шатрі «співав заутренюю», після молитви ліг на ліжко і потім був заколений. Разом з Борисом було вбито немало його дружинників, у тому числі св. Георгія Угрина, який прикрив князя своїм тілом, але деяким вдалося врятуватися (зокрема прп. Мойсею Угрину, брату св. Георгія). Тіло Бориса було доставлене до Вишгорода і поховане у церкві святого Василя. Згідно даних житійних джерел, князь і його дружинники відійшли у вічність в неділю 24 липня. Місцем їх загибелі був стан Бориса на річці Льте (Альті), поблизу Переяславля. Повної упевненості в точності даних про місце і день кончини Бориса немає.
Викликаний обманом з Мурома, Гліб був убитий 5 вересня (точного підтвердження дати немає) на шляху до Києва поблизу гирла річки Смядині, у Смоленську. Гліб знаходився в Києві, біг на північ, можливо, до брата Ярослава і був наздогнаний вбивцями під Смоленськом. Князя поховали на місці загибелі.
Після Бориса і Гліба був убитий ще один Володимирович — Святослав, що княжив в Древлянській землі (на північний захід від Києва). Розв’язкою цієї кривавої драми неминуче повинне було стати зіткнення Святополка з іншим своїм братом — новгородським кн. Ярославом. Їх чотирилітня із змінним успіхом боротьба за київський престіл завершилася влітку 1019 р. згаданою битвою на Льте, в якій Ярослав отримав остаточну перемогу.
Через деякий час за наказом Ярослава тіло Гліба було знайдене і перезахоронене поряд з Борисом у Вишгороді. Канонізували святих Бориса і Гліба відбулася одночасно з перенесенням їхніх мощей до нової камінної церкви 2 (15-новий стиль) травня 1115 року.
Підготувала А. ЗИМНЕНКО
На фото: собор святих страстотерпців у Чернігові; ікона Бориса та Гліба середини ХІІІ століття у Національному музеї російського мистецтва.
Фото з вільних джерел
Leave a Reply