Ось такі оповіданнячка написали до дня Святого Миколая учасники літературно-творчого гуртка «Словограй» Голгочанської ЗОШ І—ІІІ ступенів, що на Підгаєччині.
І повірив хлопчик у Миколая
Андрійко грає на комп’ютері, а Маринка пише листа до святого Миколая. Коли дівчина закінчила, то запитала братика, чому він не пише листа святому.
— Тому, що я вже дорослий і знаю: подарунки приносить не Миколай, а батьки.
— А я вірю у святого Миколая. І він до мене прийде, — сказала дівчинка і вийшла з кімнати.
«Мабуть, не потрібно було так казати Маринці, — подумав Андрійко, — бо он як образилась. Та нехай. Я ж правий. Але спробую написати листа Чудотворцю і попрошу, щоби приніс мені ролики. А у батьків попрошу велосипед і переконаюсь у своїй правоті».
Потім хлопчик підійшов до Маринки і показав лист. Сестричка зраділа і обняла Андрійка. Він кинув лист кудись у ящик. Маринка цього не бачила.
Посеред ночі хлопчик прокинувся, заглянув під подушку і побачив там ролики. Андрійко здивувався і закинув їх під ліжко. Зранку його розбудила щаслива Маринка. Вона хотіла, щоби братик побачив свої подарунки. На ліжку лежав велосипед, а під ліжком — ролики! Андрійко встромив в один із них руку і вийняв свого листа. Хлопчик швидко побіг до того ящика, де мав лежати конверт… Там його не було! Тоді здивований Андрійко сів на ліжко і почав читати листа з ролика. З одного боку був текст його листа, а з другого — слова самого святого Миколая: «Це мій подарунок тобі. Надіюсь, після цього ти повіриш у мене?» Відтоді Андрійко щороку писав листа святому Миколаю і всіх закликав так робити.
Отже, вірмо у чудо — і воно завжди буде з нами!
Марійка СТАШКІВ,
учениця 7 класу.
Сестрички
Була тиха зимова ніч, світили ясно зорі, дрімали у білосніжних кожушках дерева, а з неба на землю спускався святий Миколай зі щедрими дарами для дітей та з ангеликами, які ці подарунки мають класти під подушки. Він бачив, як у кожній хаті діти моляться і лягають спати, щоб на ранок звеселитися тим, що бажають отримати від Чудотворця.
Святому було приємно дивитися на чемних діточок — і він лагідно усміхався в сиву бороду. Та раптом відчув, що до його серця торкнулася дитяча сльозинка. Миколай враз зупинився біля убогої хатинки і крізь вікно побачив, як старша дівчинка втішає молодшу, котра гірко плаче. Прислухався до їхньої розмови.
— Не плач, Мартусю, наша мама буде жити, бо тепер такий час, що лікарі вміють підводити на ноги навіть дуже хворих людей. І Господь почує наші молитви та оздоровить матусю, бо Він добрий і милосердний, — заспокоювала старша дівчинка молодшу.
— А хто відчинить сьогодні двері святому Миколаю, якщо матуся в лікарні, а татко поїхав на заробітки, щоб заробити грошей на її лікування? — запитала Мартуся.
— Святий Миколай не чекає, коли йому відчинять двері. Він наділений Богом такою чудодійною силою, що заходить у кожну хату не кроками, а Духом Святим. І до нас він обов’язково завітає, бо ми обидві були чемні, гарно навчалися в школі й слухалися дідуся і бабусю, які тепер заміняють нам батьків, — пояснила старша дівчинка.
— То лягаймо вже спати, бо, може, Миколай уже під вікном, сестричко, — мовила тихо Мартуся і почала готуватися до сну.
А святий Миколай зітхнув тяжко. Жаль йому було дівчаток, котрі так хвилювалися за здоров’я своєї неньки. Для них святий із ангеликами вибрали найкращі подарунки та поклали на порозі біля дверей, щоби світанок для цих дівчаток зійшов сонечком радості і надії на щасливі майбутні дні.
Марійка КУПРАТА,
учениця 7 класу.
Лист до Чудотворця
Дорогий чудотворцю, скоро наступить свято для всіх дітей, бо ти, святий Миколаю, зійдеш із небес і принесеш подарунки кожній чемній дитині. І нечемних не обминеш, бо ти добрий, милосердний і святий.
Я кожного року чекаю тебе і молюся, щоб подарував мені та всій сім’ї здоров’я, радість і щось смачненьке для гарного настрою. А сьогодні пишу тобі листа і прошу-благаю: змилуйся над нашим краєм. Подаруй Україні мир, спокій та щасливе майбутнє. Попроси у Господа, щоб сонце радості зійшло над нашим збідованим, але гордим краєм.
А ще сердечно прошу тебе, Чудотворцю: завітай в оселю моєї подруги Марічки, бо в неї велике горе. Зігрій її серденько своєю ласкою та любов’ю. Подаруй цій дівчинці душевний спокій та силу духу, бо вже другий місяць вона проливає сльози за батьком, який загинув на війні, що точиться на сході нашої країни. І матусю її зігрій теплом своєї доброти. Адже це так тяжко — жити без турботи і піклування батька, боляче й гірко дивитися на його фотографію в чорній рамці й лише у думках розмовляти з татусем.
Я щодня бігаю до Марічки і стараюся розрадити її словом. А ти, святий Миколаю, візьми дівчину та її матір під свою опіку і поверни їхні думки до того джерела, що наповнює серця силою любові, віри та надії. Бо життя продовжується і потрібно крізь темні хмари бачити промінці сонця та кожним днем наближатися до їхнього світла і тепла. Почуй мене, Миколаю, і спустися з раю до оселі заплаканої та стривоженої Марічки.
А мені принеси книжку, з якої черпатиму знання, мудрість і натхнення до гарного навчання в школі та до творчої праці. Нехай твої доброта і щедрість, святий отче Миколаю, розіллються радістю і ласкою над усім світом. Бажаю тобі прекрасного перебування на землі, де діти чекають-виглядають подарунків.
Оленка ТКАЧУК,
учениця 7 класу.
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте