У ці передсвяткові дні, які цьогоріч знаменні відсутністю снігу, часто чую нарікання на погоду, те, що через неї немає відчуття зими, а отже, відсутній новорічний настрій і так далі, і тому подібне…
Ото халепа, багато з нас і справді пов’язують дні Нового року, святого Миколая, Різдва з таким природним явищем, як сніг. Ми звикли до «властивостей» сезонів, як до шпалер у кімнаті. Тому зима для нас повинна бути холодною та сніжною, весна — теплою і квітучою, літо — спекотним, час від часу зі зливами, осінь — прохолодною, дощовою і навіть золотою.
Але це вже, мабуть, стало родзинкою пір року — погода перестала бути такою, якою всі її хочуть бачити. І в цьому немає нічого поганого, хіба зміни клімату стають майже невідворотними і це таки дратує.
«Як у таку погоду може бути передноворічний настрій, яке тут відчуття свята?» — часто чую від знайомих і близьких. Мені хочеться запитати: «А що, святом для вас є сніг?» «Ну ні, — почую у відповідь, — але без нього якось не так».
Особливістю зимових свят, на відміну від інших, є їхня таємничість, загадковість, казковість, відвертість і щирість. Дива стаються самі собою. Миколай кладе подарунки, коли всі на нього чекають, але сплять. Новий рік починається непомітно, не чекаючи офіційного привітання президента. Ісус народжується, коли на небі з’явиться перша яскрава зірка…
Можливо, сірість і вільгість цих грудневих днів дає нам нагоду задуматися, наскільки ми готові до справжніх див. Не варто нарікати і розчаровуватися. Свято приходить тоді, коли живеш в його очікуванні, коли віра в диво є настільки сильною, що будь-яка погода не завадить йому статися. Тому хочеться, щоби ми більше думали про саму суть свята, а сніг ще обов’язково буде!
Василь КАТОЛА,
студент факультету філології та журналістики ТНПУ
ім. В. Гнатюка.
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте