Усе колись думав, чо ж то колись люди так пхали своїх дітей як не в юристи, то в медики. Ну, ще були економісти. А нинька, як читаю про всякі казуси з тими суддями, адвокатами і рештою народу, розумію — чим більше знаєш закон, тим швидше сі викрутиш, як біда припече, а то ще й когось обкрутиш.
Ото вчув, же їдна суддя з Тернополя поїхала з чоловіком на урльоп до Львова. Ну поїхали, то поїхали. Так нє — мусили шуму наробити. Хлоп попер по тім маршруті, як собі захтів, не дививсі на знаки, що тамка не можна повертати, а тамка не можна їхати. А тоди до повного щастя взяв та й на тротуарі машину поставив. Так що люди не мали як пройти. Даішники злапали його за барки, оштрафували, аж тутка жінка-суддя сі впхала. Не помогло. Думаєте, навчив їх штраф? Та де! Подав хлоп позов до суду, же незаконно з него гроші стягнула міліція. І що ви думаєте — до того суду, де жінка робит. Тілько суддя був інший. І виграв справу. А теперка хоче провчити даішників, які посміли йому штраф вліпити, щось там далі по судах рипається. Що тутка скажеш? Балакай-не балакай про ту люстрацію і ще всякі закони, які тре сі дотримувати, а декому теє до лампочки. В него «імунітет» — як не мантія, то жінка чи чоловік у мантії. І що решті народу, який без тих чарівних мантій ходит, робити? Хоць бери та й до кожного по судді пристав чи юристу, та й будут ходити стінка на стінку. От тілько шкода нервів та ще й грошей, аби по судах не їдну сотку витратити. Глядіт — і кілька гривень на півкіля мняса не вистачит для такого-во смаколика.
Порізав я зо 400 грамів свинячого м’яса на маленькі кусочки, обсмажив на олії, тоді ще потомив його на пательні на маленькім вогни хвилин зо десіть. Тоди порізав дві великі цибулині на середні кубики, зо 15 шампіньйонів, потім висипав то всьо на другу пательню, вляв олії і теж тушив десіть хвилин. Помив і почистив штири барабольки, порізав їх на малі кубики і зварив. Наладив ще зо сто грамів перегрітого сиру. Тоди взяв чавунний банячок і поскладав всьо, із чим бавився: бараболя на спід, тоди свинина, далі шар майонезу, поверха гриби з цибулькою і сир. Поміж тим, де тре, попідсипав солі до смаку і поставив у розігріту до 180 градусів духовку на півгодинки. Дочекавсі, закім остигне, тоди вляв у горнятко соку із квашених помідорів, припас кавалок хліба і сів наминати. Отакий у нас «кулінарний імунітет» — без мантій, зате з м’ясом.
Смачного!
Ваш пан ЮЗЕК
Ілюстрація Миколи ПИЛИПОВИЧА
Прокоментуйте