А таки треба!
«Чи треба переносити Різдво?» — запитує Г. Садовська («Вільне життя плюс» за 3 лютого). А таки треба! Частково погоджуюся з аргументами журналістки, яка пише: «…Ми так ратуємо за те, щоб українці шанували свої звичаї, традиції, зберігали їх, розвивали…» Добре! Але ж хіба у болгар, греків, румунів, кіпріотів не було своїх традицій, що пов’язані з Різдвом, адже християнство там було прийняте раніше від нас? Чи релігія мала такі слабкі корені? А таки перейшли на нове літочислення!
Найголовнішим у всьому цьому є те, що простий вірянин внутрішньо не може погодитися з тим, що народження Христа відбувається в різний час, що одні його вже святкують, а інші ще працюють — і навпаки. А це вже недобре. Дехто святкує і за одним, і за іншим календарем і запитує: чому так є?
То що ж заважає православним церквам в Україні відійти від застарілої традиції та залишити її Гундяєву? І ще: «Україна наблизиться до Європи (й до Америки — вставка моя. Р. Д.) та остаточно порве з Росією… цей «останній канат». А поки вона цього не зробить, Московія і далі вважатиме Україну своєю канонічною територією. Та що там говорити. Коли вводився григоріанський календар, то в країнах Європи виникали якнаймасштабніші протестні акції серед величезної кількості людей (їх опис я пропускаю), та це не змінило ходу історії, а те, що віджило, пішло в небуття.
Роман ДАНИЛЕЙКО
смт Товсте Заліщицького району
Нам ще такої біди бракує?
Стараюсь не коментувати відгуків на мої публікації. Я маю свою думку, не боюсь її висловлювати. Хтось має іншу — друкуємо і її. А читачі самі вирішують, чия позиція їм ближча. Але тут на один довід все ж хочу відповісти.
Готуючи статтю «Чи треба переносити Різдво?», я лише окреслила проблему, яка виникає чи не щороку у різдвяну пору, навела аргументи «за» і «проти» та висловила своє ставлення до цих дискусій: на мій погляд, не час тепер цього робити.
Ви ж, пане Романе, вважаєте, що пора. І чим аргументуєте свою позицію? Розірванням «московського каната»? Якби ж то все так легко робилося, як говориться. Всією державою, військом розрубуємо його нині на сході України, і вся Європа нібито на нашому боці, а перемоги все ще не видно. З церквою буде ще складніше, вона консервативніша, а релігійні війни, як свідчить історія, найстрашніші. Як видно з листа, вас це не лякає. Мовляв, коли вводили григоріанський календар, то і «в країнах Європи виникали наймасштабніші протестні акції серед величезної кількості людей…» Нам ще такої біди бракує і саме в таку нелегку пору? Адже це буде війна не на одне десятиліття.
Можливо, прийде час і українські — православні та греко-католицька — церкви перейдуть на новоюліанський календар, як це колись зробили православні церкви європейських країн. Але до того часу і держава має зміцніти, і церкви, якщо не об’єднатися, то хоча б дійти спільної думки щодо цього питання та мати підтримку своєї пастви, щоб якомога безболісніше відбувся цей процес. Бо жоден календар, переконана, не вартий тих потрясінь, про які ви з такою легкістю пишете.
Галина САДОВСЬКА
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте