Ой так яреклама політична фест як надоїла. Вже кілько себе пам’ятаю, ніц но товчут людям їдне й те саме. Тілько рік сі змінює і події трошка.
Не знаю, як ви, але мені вже в п’ятій точці сидят обіцянки щось там покращувати. Як хочеш будувати хату, аби вона потім сі не розсипала, то що ти робиш? Спочатку заробляєш гроші, тоди наймаєш толкового архітектора, він тобі малює план. Потім шукаєш бригаду майстрів, купуєш цеглу, цемент і всьо, що тре. І починаєш роботу. А що в нашій державі вже третий десяток років роблять? Ми товчемо гроші. Так, ми, а ніякі не політики, бізнесмени, чиї писки по телевізору показуют. Бо ми на полях гаруєм, ми на заводах гайки крутим, ми в шахтах товчемося. То ми їздимо на заробітки, а гроші пересилаємо в Україну. От заробили. Всьо, добре. Теперка що? Тре нам архітектора, бригаду майстрів і будматеріали. Вроді є, але які? Архітектор ніц у своїм життю, крім комунізму, не будував. А що таке комунізм? Тяп-хляп, пху — і готово. Майстри? Один п’є, інший у гречку скаче, третий краде, четвертий спит, п’ятий молодий, робит, але досвіду не має. Цегла? Є, але сі розсипає, тільки-но копнеш легонько мештом. Цемент? Як каша гречана, тілько не гусне. Пісок? Ага, кар’єр прихватизували і дерут за него втридорога. Най буде — якось ми позбирали всю ту компанію докупки і звели хату. Яка вона буде? Во-во. І так само в державі. Тре видресірувати архітектора, майстрів під конвоєм прогнати, а молодих навчити не за гроші і задля диплома в рамочці над п’єцом, а так, жеби вміли всьо. І самим не валятися бозна-де, а взяти нагайку в руки і стояти над кожним. Бо ми привикли, же на кожних виборах до нас якийсь «месія» прийде, рукавом махне ─ і всьо буде глянц. Ніц не буде. Скілько в нас тих «месій» було, а окрім себе і своєї родини дорогої, нікому раю не зробили. Ми господарі, і аби в нашій хаті ніякі єнуковичі-азірови-путіни-путани не ганяли з автоматами, маємо газдувати, а не волочитися світами і валятися попід кнайпами. Щоб бути чесним паном, треба Івану гарувати чорно. І мастити салом. Бо як не підмастиш, то далеко не заїдеш.
Такий-во рецепт паштету із сала узяв від пані Галини Хрущ зо Ступок Тернопільського району. Берете кільо свіжого сала, мелете зо шкіркою, трете 250 грамів сирої моркви, на дрібонькі кубики ріжете стілько ж сирої цибулі. Всьо вимішуєте, додаєте 50 грамів приправи «Кухарик», розкладаєте в півлітрові слоїчки і варите три години.
Смачного!
Ваш пан ЮЗЕК
Ілюстрація Миколи ПИЛИПОВИЧА
Прокоментуйте