В українській мові слова «слідуючий» немає! Ненормативними є вислови на слідуючий день, слідуюче питання, слідуюча зупинка тощо.
Натомість маємо прикметник «наступний», який уживаємо, коли йдеться про предмети або конкретні явища в часовому й просторовому значенні: наступний урок, наступного року (тижня), наступна зупинка.
Наступний — який з’являється слідом за чимось; настає за попереднім, тому може бути наступне, якщо було перше, друге, третє. Наприклад: «Проїхали так з кілометр до наступного повороту» (Олесь Гончар).
Коли ж мовиться про абстрактні явища, що відбувалися чи відбуватимуться після якогось часу, події, частіше вдаються до прикметників дальший, подальший: дальше життя, подальша доля, подальша робота. Для прикладу: «Нелегкою була подальша доля Олексія Варавви».
Не завжди російське «следующий» треба перекладати словом «наступний». Якщо мовець каже «зупинюсь на наступному», то це помилка. Треба: зупинюсь ось на чому, скажу таке.
Перед переліком або поясненням доречне слово такий. Наприклад: «Восени 1845 р. Т. Шевченко написав такі твори: «Іван Гус» («Єретик»), «Сліпий», «Великий льох», «Наймичка», «Кавказ», «І мертвим, і живим…», «Холодний Яр», «Давидові псалми».
Тож не наступні факти, а такі факти, не з наступних спеціальностей, а з таких спеціальностей, заявляти не наступне, а таке.
Часом слово «наступне» просто зайве, наприклад: «Промовець заявив наступне…» Варто — промовець заявив.
Наостанок ще одна заувага: іноді помилково кажуть замість «це вже буде наступного року» — «це буде в майбутньому році». Наступний — це рік, що настає за нинішнім; майбутній — більш загальне, абстрактне поняття: «це справа майбутнього» – тут це слово на місці.
Вікторія ОСІПОВА,
літературний редактор «ВЖ плюс».
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте