Сіли ми із сусідом їдного поствеликоднього вечора, розговорилисі про се про те. Почали за родини, а скінчили політикою.
Жалієтьсі мені сусід, же внука має родити за кілька місяців, то вже нині вдома готуютьсі продавати свиню і корову, аби заплатити дохторам, санітаркам, медсестрам, бо не буде кому капельниці підключити, ні судна при потребі подати чи укол зробити. Ще й жеби на аптеку вистачило. Дочка в школі багато не заробит — начальство вимагає давати йому частину грошей, зібраних на вікна-двері-підлоги-ремонти, бо «ще вищі» вимагають «данини». А зять пішов у запої, бо не може сі дивити, як його шеф-ковбасник спочатку возив хлопцям на блокпости м’ясне, аби пильнували село від «тітушок», а теперка не виплачує зарплату своїм робітникам і повиганяв за «прогули» тих, хто на Майдан до Києва їздив. Отаво подивишся довкола — а ніц сі не змінило. Чи то ми не змінилисі…
Не знаю, якого тре рецепта придумати, аби наші макітри варили толково. Аби ми всі, як їден, зачали жити по-людски. Не тицяли пальцями у президентів, міністрів, «губернаторів», мерів і казали, же «той краде», а «той зле керує», «той кумів набрав до себе», а інший «коханок начальницями робит», а самі робили всьо добре й по закону. Не жили за принципом «Україна — рідна мати, не вкрадеш — не будеш мати» чи якось так. Я вже й не проти, аби нам всім взяли та й макітри промили. Начисто. Аби ніц совєтського там не лишилося. Аби нас, як роботів, запрограмували. Зробили нам «євроремонт» мізків. А то по хатах робим, по хлівах навіть. А в головах ніяк не вдаєтьсі. Звідси й маємо таку владу, бо самі її вчимо, самі її виховуємо. Хоча, думаю, якбисьмо ми стали до тої влади, то інакшими не були би.
Позітхали ми із сусідом, бо що ще робити. До влади вже сьмо застарі, лишаєтьсі тілько коло свої хати всьо робити глянц. Придумали ми для себе висновки й пішли до мене пити компот із молоденького румбамбару та заїдати «Бідною вдовою». Рецепта дістав від пані Лариси Чорної із Шилів, же на Лановеччині.
11 яєц і дві з половинов шклянки цукру збиваємо на густо. Півлижки амоняку всипаємо, тоди — 13 чубатих столових лижок муки. Місимо тісто й ділимо на п’ять частин. До першої частини додаємо три столових лижки подрібнених горіхів, до другої — стілько ж маку, до третої — какао, четвертої — родзинок. П’яту частину лишити білою. Спекти всі окремо й перемащувати масою, яку вам вдасться зробити скоренько й незатратно.
Смачного!
Ваш пан ЮЗЕК
Ілюстрація Миколи ПИЛИПОВИЧА
Прокоментуйте