Колекції писанок і ляльок-мотанок представила в бібліотеці-музеї «Літературне Тернопілля» майстриня з Борщівщини, керівник гуртків Скала-Подільського дитячого парку Ірина Харатін.
Аби ознайомитися із творчістю мисткині, на виставку завітали учні Тернопільської спеціалізованої школи I—III ступенів №5 з поглибленим вивченням іноземних мов. Святковий настрій своїми композиціями присутнім дарував зразковий ансамбль сопілкарів «Дударики» цього ж навчального закладу.
Як з’ясувалося, писанки пані Ірина пише з 2010 року, а мистецтво мотанок для себе відкрила торік. За цей час встигла створити вже 80 лялечок. Зізнається, що кожна з мотанок особлива, має своє призначення: оберігати дім, притягувати удачу, відвертати хвороби, зміцнювати кохання. Хоча серед цих красунь неможливо знайти двох однакових, ляльки єдині в тому, що дарують оточенню добро й позитив. А ще, каже пані Ірина, усі вони є своєрідними стимуляторами того, щоб людина чогось досягала, чогось хотіла, у щось вірила.
Створення мотанки для майстрині це більше, ніж просто рукоділля, тому до «народження» кожної лялечки вона ставиться дуже відповідально.
«Я не починаю роботи, поки не маю основи, інформації про ту чи іншу мотанку. Разом з тим можу сказати, що наша інтуїція набагато сильніша. Тож коли майстриня має всі відомості й знання про ляльку, вона повинна відчути внутрішньо, що готова до виготовлення оберегу. Те відчуття ніби зсередини іде, — ділиться творчим досвідом пані Ірина. — Перед створенням мотанки я спершу готую матеріали, продумую її образ. Починаю роботу тоді, коли він вже сформований. Мотається лялька тільки зі словами «Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь» червоною ниткою або лляним шпагатом, що мають сильну оберегову силу. Кожен вузлик я замовляю на щастя, на здоров’я, на удачу, на любов. Все, що я хотіла би собі, бажаю і тому, хто буде цією лялькою володіти. Структура мотанки та все, що є на ляльці, також має свій глибокий символізм: спідничка, сорочка, фартушок, поясок, головний убір».
Ляльки пані Ірина робить не на продаж, а лише на замовлення. Та й то тільки тим людям, хто справді їх прагне мати. Тоді майстриня просить замовника самостійно обрати собі мотанку, зважаючи на найбільшу душевну потребу, мрію, скажімо, «Берегиню», що захищає добробут, сімейне щастя, оберіг молодят «Світове дерево» чи «Десятиручку» для здійснення бажань. А от до самої пані Ірини ляльки інколи «приходять» зовсім несподівано. Наприклад, свою останню «Віру, надію, любов» мисткиня побачила в сні. Втілила її в життя усього за два дні.
Після спілкування з майстринею, яка розповіла не лише про власні витвори, а й мудрість і традиції пращурів, діти вчилися робити пасхальних зайчиків, якими незабаром прикрашатимуть великодні кошики. Як пояснила пані Ірина, рукотворні вухані є символом весняного пробудження, плодовитості, щирості й святковості. А ще вміють виконувати бажання своїх власників. Для того, аби воно точно збулося, треба з’їсти ще й освячену крашанку, а яєчну лушпинку віддати землі в дар.
Фото Анни Золотнюк
Прокоментуйте