Уже понад п’ять років минуло, як немає з нами Володимира Сушкевича — легенди нашої газети й усього Тернополя. Пригадую, що він залишав «Вільне життя», але повертався до нього. Та одного разу пішов, щоб більше ніколи не повернутися. Ні до улюбленої газети, ні до рідного міста. Так, як писав про нього Володимир Сушкевич, не писав ніхто. Читаючи ці публікації, я думав: ось у кого мають вчитися наші журналісти. І в таких, яким був Володимир Сіробаба — відомий радіожурналіст. Його музичні передачі, передачі для рибалок досі пам’ятаю.
Тернопілля багате талановитими людьми. Але мені не подобається, що їх увіковічують на Алеї зірок, адже по тих зірках ходять люди. Це мені нагадує, як колись у Львові німці змушували євреїв знімати на кладовищах надгробні плити і викладати ними дорогу. Коли падав дощ, ці плити виблискували золотими літерами, а перехожі ходили по цій пам’яті… Тож хай тернопільська влада вигадає інший спосіб вшанування відомих людей міста.
Ю. ПАТРИКЕЄВ
с. Максимівка Збаразького району.
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте