Починаючи від підписання договору про взаємодопомогу між Україною і Московією за часів великого гетьмана Богдана Хмельницького, Московія (так тоді називалася сучасна Росія) завжди трактувала його по-своєму, як і сучасна Росія. Тобто договір вони чомусь розуміли як об’єднання. Хоча, за великим рахунком, він був укладений між Московією та Україною, а не Росією. І з тих часів північний сусід веде проти нашої держави безперестанну гібридну війну, яка час від часу переходить у гарячу фазу. Не раз бували і військові сутички, але головне жало цієї війни спрямовувалося на знищення нашої мови, культури, історії. Тобто Московія старається знищити душу українця.
Були переселення ще з царських часів українців на сибірські простори, нищили інтелігенцію і всі патріотично налаштовані верстви населення. Нині Росія як правонаступниця комуністичної імперії зла — СРСР має в Україні своїх агентів, які були виплекані ще за тих часів. Люди старшого покоління пам’ятають, як ті «борці за долю народу», всілякі генсеки, з’їжджалися під час комуністичних святкувань до Москви, як мухи на мед, за грошима і черговими інструкціями, як шкодити власним державам. А оскільки у всьому світі переважає зло, а не добро, то на погану справу особливо людей шукати не треба, якщо вона ще й добре оплачується.
Щодо Росії, то західні держави нині наступають, як завжди, на старі граблі. Хоча ще німецький канцлер Бісмарк багато років тому попереджав, що договір з Росією не вартий навіть паперу, на якому він написаний. Бо коли постало питання про співпрацю України з НАТО та вступ до Альянсу за часів президента Ющенка, тодішній прем’єр-міністр Янукович у Брюсселі заявив, що Україна не готова до цього. А теперішній канцлер Німеччини пані Меркель також висловилася не на користь України. Нині Україна перебуває практично в стані війни з Росією: «гради», «смерчі», танки стріляють по-справжньому. І не допомогти в забезпеченні української армії летальною зброєю — держави — члена ООН, яка зазнала агресії від держави — члена Ради Безпеки ООН — взагалі не допустимо. То що ж тоді може вирішити ООН, де є представники всіх народів світу? Невже вони не бачать, що Росія говорить неправду, коли стверджує, що не є стороною конфлікту на Донбасі? Якщо так, то чому ж тоді не закриє кордон з Україною? Навіщо він їй відкритий у зону конфлікту? «Гуманітарку» можна возити під контролем ООН і при закритому українському кордоні. Чому ж тоді РФ вимагає закриття кордону Туреччини із Сирією? Спочатку нехай свій на Донбасі закриє, покаже приклад, бо поки кордон відкритий, буде постачання зброї сепаратистам і миру там не буде. І про вибори на окупованих територіях не може бути й мови.
Але правда і в тому, що відповідальність за події на сході та анексований Крим лежить також на керівництві України упродовж усіх років. Тому що треба було зусилля спрямувати на об’єднання країни, українців в єдину сім’ю, а не займатися дерибаном підприємств і корупцією. Після розвалу СРСР наші громадяни у більшості були готові на це. Тоді б наш північний сусід не мав достатньої підтримки всередині України, про що весь час говорили патріотичні демократичні партії, які, на жаль, на той час були в меншості.
Ніхто тільки на жадібному матеріалізмі не будує держави. Бо коли в багатія є багато, то він бажає ще більше, а треба у всьому мати міру. Добравшись до керма, можновладці забули про народ, дбаючи здебільшого лише про власні інтереси, аж поки не дійшло до воєнних дій, бо ворог був добре поінформований щодо стану справ в Україні. Настала пора робити справедливо і чесно, тоді й довіра людей буде високою. Потрібно визначитися: ми, громадяни, будуємо державу і терпимо всі прикрощі перехідного періоду чи хай це роблять лише бідні. Бо дуже сумнівно, що люди, котрі мають великі статки в Україні і за кордоном, серйозно ставляться до розбудови своєї держави. Вони згідні на будь-які підступи, зради, лиш би в них майно не відібрали. Ось такі «патріоти».
Ловлять тепер корупціонерів і кошти конфісковують. На мій погляд, їх треба змусити на вилучені гроші щось будувати: завод, дорогу, міст чи будинок під контролем поліції, а не садити в тюрму. Бо і коштів не буде, і в тюрмі вони не сидітимуть. А так було б користі більше. Не стане їм грошей на добудову якогось об’єкта, нехай беруть кредити в банку під заставу свого майна. Бо вже настала пора і для держави щось робити, а то мільйонерів у нас багато і не думаю, що ті мільйони надбані чесним шляхом. А так і користь буде людям, і чоловік, якщо в нього ділова хватка, зможе щось добре зробити. Бо державу, нашу прекрасну рідну матір, треба будувати всім.
Петро ШМІГЕЛЬСЬКИЙ
смт Коропець Монастириського району
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте