Мабуть, багато хто з нас у дитинстві чув від бабусь і дідусів, а інколи й від матерів у відповідь на запитання «звідки я взявся?», що нас знайшли (як правило) в капусті.
Тепер, після пов’язаних із декомунізацією перейменувань міст, жителі вчорашнього Дніпропетровська можуть похвалитися, що народилися в Дніпрі (люди-амфібії чи що?) А жителі Кіровограда (тепер — Кропивницький) вам повідають, що народилися в… кропиві.
Я ніколи не думав, що в наших людей, особливо з управлінської касти, настільки бідна уява. Адже Дніпропетровськ можна було б назвати дуже красиво, наприклад, Січеслав або Славутич. Та й Кіровограду більше пасувала б назва Златопіль чи якась інша стара козацька, бо загалом не прийнято в світі називати іменами людей (окрім найвидатніших постатей нації, як от у нас Франко, Хмельницький, Шевченко чи імен засновників міст, як заснованої Олександром Македонським Александрії, а в нас Київ та Львів), бо це ідолопоклонство. Та й чи хотів би, наприклад, Кропивницький, щоб його прізвище присвоїли місту і при тому, що серед містян є багато цим невдоволених?
А так далі маємо те, що маємо. І кому на те скаржитися?
Ярослав БОРСУК
м. Підгайці
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте