У цій історії майже все зрозуміло. Ну поставився голова Жовтневого районного суду Полтави Олександр Струков до правил дорожнього руху легковажно — з ким не буває. Припаркував машину там, де не можна. Коли підійшли до нього поліцейські, то не те, що щирого каяття не виявив, а й узагалі не хотів спілкуватися з ними. Навіть назвати себе відмовився. Це, зрештою, також не є особливою загадкою — може, пан голова вважає, що правоохоронці й так зобов’язані його знати. В кінцевому результаті, коли служителя Феміди привели до поліцейського начальства, то начальство, на відміну від рядових працівників, тут же впізнало його, і через хвилину-другу пан Струков покинув приміщення поліції.
Далі було таке, що не кожен день трапляється, але теж до особливих див не належить: голова суду надумав стати позивачем. Подав позов до поліцейських. І дечого досяг. Дії поліціянтів суд визнав незаконними. Не тому, що пан голова припаркував авто правильно, а вони безпідставно його «тарбали». Ні, поліціянти мали всі підстави скласти протокол на дії Струкова, але не зафіксували належним чином факту порушення. Отож у цій частині суд задовольнив позов судді.
Зате відмовив в іншому. Служитель Феміди ще вимагав відшкодування 23 тисяч гривень, які він заплатив адвокатові. Тут уже «облом» вийшов — не будуть поліціянти грошей платити. А я взагалі цього епізоду збагнути не можу. Так би мовити, «малому українцеві» адвокат надає юридичні послуги, допомагає знайти вихід у правових колізіях. «Малий українець», коли випаде йому мати справу з Фемідою, без такої допомоги не обійдеться. Але щоб голові суду був конче потрібен адвокат, та ще й такий дорогий… Зрештою, хіба мало чудес на світі?
М. АНТОНЮК.
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте