Минулої неділі традиційно у Старому замку Тернополя відбулося пошанування лауреатів конкурсу «Людина року-2016». Заснований у 2001-му спортивно-мистецьким та духовним центром «Моя Україна» (керівник — заслужений тренер України Володимир Пласконіс) і редакцією всеукраїнської незалежної громадсько-політичної газети «Вільне життя», цей конкурс рік у рік набирає все більшої популярності та суспільної ваги. Конкурсна комісія отримує десятки подань на знаних і шанованих людей краю, які, на думку тих чи інших колективів, громадських організацій, можуть претендувати на таке високе визнання. Непросто вибрати із кращих найкращих. І тільки коли настає момент нагородження, стає очевидним, влучила комісія своїм вибором «в десятку» чи не зовсім. Торішні лауреати, за загальним визнанням, справді гідні такої нагороди: це — яскраві особистості, за плечима яких чимало гідних справ, високого чину, жертовності, людяності, щедрості душі.
Відкриваючи урочистості, голова журі конкурсу, керівник правління ВАТ «Тернопільгаз» Олег Караванський сказав: коли йому вручали відзнаки «Людини року-2003» і він стояв перед громадськістю, мурашки по тілу пробігали, так хвилювався, хоч, перед тим, може, стояв у більш високих кабінетах — і без такого хвилювання. Стіни цього замку настільки намолені, вони дали так багато людей, що прославили наш край і наше місто. Тож благословення лауреатів конкурсу саме тут продовжує цю традицію.
Громадськість тепло вітала знаного в краї аграрія Осипа Гасюка, багаторічного керівника агрофірми «Горинь» Лановецького району. Він — заслужений працівник сільського господарства України, повний кавалер ордена «За заслуги», депутат обласної ради кількох скликань. Але тільки тепер став людиною року в рідному краї. За багаторічну сумлінну працю, уміння творити добро, допомагати людям цього звання удостоєний і начальник Підгаєцької дільниці Бережанського управління з експлуатації газового господарства Йосиф Чорновус.
Серед достойного чоловіцтва була лише одна-єдина жінка — актриса нашого театру, заслужена артистка України Віра Самчук. Представляючи її, начальник обласного управління культури Григорій Шергей розповів, як багато зробила вона для розвитку культури області. Зокрема, згадав, що з програмою про Соломію Крушельницьку, яку вони створили разом з народною артисткою України Любов’ю Ізотовою, побувала чи не в кожному селі області. А колега актор Микола Булат вітав у її особі «чудову жінку з прекрасною фігурою і чистою душею, вишукану, красиву, з патріотичною позицією».
Подання на директора приватного підприємтва «Сазан», що в Ланівцях, Юрія Кравчука зробив Тернопільський осередок Національної спілки майстрів народного мистецтва України, яку він як меценат активно підтримує. У ньому зазначається: це чоловік «із породи тих рідкісних, скромних людей, котрі роблять свої добрі справи, не афішуючи їх. Але громадськість повинна їх бачити і винагороджувати своїм визнанням». І вона побачила. І Юрія Георгійовича — не лише успішного бізнесмена, а й учасника АТО, волонтера, доброчинця, щедрої душею людини. І доктора медичних наук, професора, завідувача кафедри травматології та ортопедії з військово-польової хірургії Тернопільського медуніверситету імені І. Я. Горбачевського Андрія Цвяха, який з таким трепетом дякував своїм батькам і своїй дружині, що так віддано підтримували і підтримують його у наукових пошуках. І журналіста телекомпанії «TV-4» Анатолія Крохмального, теж надзвичайно скромної людини, що наполегливо і фахово робить свою щоденну справу — творить телевізійний літопис культурного життя краю.
Справжнім відкриттям для всіх членів комісії став військовий комісар Заліщицького райвійськкомату Іван Михайлецький. 26-річний майор, захисник Луганського (а не Донецького, як було помилково названо в офіційній інформації про визнання людей року-2016), кавалер ордена Богдана Хмельницького третього ступеня виявився теж напрочуд скромною людиною. Його бентежила загальна увага. Але задля його представлення приїхав генерал Сергій Корнійчук, який раніше очолював у Тернополі 11-ту окрему артилерійську бригаду і 2011 року теж був визнаний у нас людиною року. Він говорив з глибокою повагою про цю молоду, але таку героїчну людину. Зокрема, розповідав про деталі оборони Луганського аеропорту, про які мало хто знає. Щоб його захопити, зайшло чотири батальйони російського війська. Після другого невдалого штурму командир одного з тих батальйонів розвернув своїх військових назад, аби не наражати на нові втрати. За те його потім судив російський військовий трибунал. А наші воїни (по суті хлопчики) вистояли. Присутні в залі стоячи вітали і поважного генерала, і молодого майора — людей честі, котрі знають, що таке захищати Вітчизну.
А Іван Шкварло (Іванко, як багато хто звертався до нього за його молодість, щирість і дитячу усмішку) вже чимало літ захищає Україну на спортивних полях світу. Він — чемпіон XV літніх Параолімпійських ігор з футболу в Ріо-де-Женейро (а до того золотий призер на Параолімпіаді у Пекіні та срібний — у Лондоні), заслужений майстер спорту України, кавалер ордена «За заслуги» усіх трьох ступенів. Таких в області всього кілька. Зокрема, уже згадуваний Осип Гасюк, Олег Караванський, людина року-2008 Любомир Білик та Антон Білик — людина року-2009… І Іванко Шкварло, що для багатьох було справжнім відкриттям.
Ще двоє лауреатів конкурсу «Людина року-2016» — завідувач кафедри психології та педагогіки Тернопільського національного економічного університету професор Анатолій Вихрущ і директор аграрного підприємства ТОВ «Колос-2» Теребовлянського району Степан Никеруй — не змогли прибути на церемонію вручення нагород. Але їхні здобутки теж були представлені громадськості.
Нагородження, вітання людей року-2016 тривали кілька годин. Розділити з лауреатами їхню годину слави прийшли рідні: дружини, діти, онуки, батьки. Це створило атмосферу родинності, любов, тепло та емоції заповнювали по вінця замкову залу. Їх доповнювали музичні дарунки учасників художньої самодіяльності «Тернопільгазу» та напрочуд симпатичного ансамблю акустичної музики «Оберіг».
Галина САДОВСЬКА.
Фото з вільних джерел і Василя БУРМИ
Прокоментуйте