Пів року судових розбірок та неодноразові протести колективу. Перипетії у справі Тернопільської районної лікарні тривають, а суд вирішує, на балансі якого органу місцевого самоврядування має перебувати медзаклад: міської чи районної ради. Чергове судове засідання відбулося 12 травня. То що ж вирішили?
Передісторія
Приміщення Тернопільської райлікарні розміщені одразу в кількох населених пунктах: у Тернополі, селищі Великих Бірках, селах Великому Глибочку та Мишковичах, а за юридичною адресою медустанова зареєстрована у Великих Бірках. Споруджувати підрозділи закладу розпочали ще в 1990-х роках. Саме будівництво було тривалим, а до процесу долучилися чимало підприємств, установ і організацій району. У 2009 році лікарню урочисто відкривав третій президент України Віктор Ющенко.
З того часу медзаклад стабільно працював, проте втрутилася адміністративно-територіальна реформа. Як відомо, після її чергового етапу Тернопільського району в його старому розумінні не стало, а повноваження, зокрема на власність комунальних будівель, передано новоутвореним після виборів 25 жовтня 2020 року громадам. Тож постало питання, що робити з лікарнею. Тернопільська районна рада минулого скликання, як власник медзакладу, наприкінці своєї каденції (17 листопада 2020-го) вирішила розділити майно лікарні між шістьма громадами, котрі утворилися на території колишнього Тернопільського району — Білівською, Великоберезовицькою, Байковецькою, Великогаївською, Підгороднянською і Великобірківською.
Обранці виходили з того, що закон зобов’язує їх до першого липня 2021 року передати майно ліквідованого району в комунальну власність тих громад, на території яких воно розташоване. Ще одним рішенням районні депутати затвердили статут райлікарні в новій редакції, яким було змінено власника нерухомого майна на шість співвласників.
Своєю чергою Тернопільська міська рада подала позов до суду, щоб оскаржити це рішення. Вона вимагає визнати його незаконним та скасувати. Окрім того, вона домагається, щоб об’єкти, які розташовані в Тернополі, передати у власність міста. Серед них — п’ятиповерховий адмінкорпус райлікарні, стаціонарний корпус, поліклініка, гараж, овочесховище в самому в центрі Тернополя, на вулиці Князя Острозького, 9.
Представники ж шести громад та адвокат центральної районної лікарні хочуть, щоб рішення позивача відхилили повною мірою. Колектив медзакладу побоюється, що після того, як приміщення отримає міська рада, то його віддадуть «під бізнес», а саму лікарню «переселять» у район, що створить незручності як для колективу, так і для багатьох пацієнтів.
Що кажуть у мерії?
Наприкінці лютого цього року новий депутатський корпус Тернопільської районної ради ухвалив рішення ввести у склад засновника комунального підприємства «Тернопільська центральна районна лікарня» Великобірківську селищну раду та вивести зі складу засновника — себе, районну раду. Тим самим юридична особа райлікарня отримала нового власника в особі селищної ради. Проте власником приміщень і досі залишається райрада, оскільки триває суд.
Жодна зі сторін — Тернопільська районна рада і Тернопільська міська рада — не хоче здаватися, і звинувачують одна одну в лихих намірах прибрати до рук майно лікувального закладу.
У мерії пояснюють: відповідно до закону, районна лікарня розташована на території Тернопільської громади і має бути на балансі міста. На цьому наголосив начальник управління правового забезпечення Тернопільської міськради Олександр Печіль.
«Основна позиція Тернопільської міської ради полягає в тому, що майно цієї лікарні буде використовуватися за функціональним призначенням, тобто для надання медичних послуг усім жителям Тернопільського району. Медзаклад функціонуватиме і буде обслуговувати пацієнтів», — зазначив Олександр Печіль.
«Головне, щоб працювала»
Давши старт реформі адміністративно-територіального устрою, зокрема реорганізації районів, законодавці не врахували, що підрозділи однієї установи району можуть розташовуватися на території кількох громад. І тому не було ухвалено законодавчих норм, як діяти в такому випадку — розподілити майно одного закладу між кількома власниками чи залишити все в одного. Так сталося з районною лікарнею.
Нині вона обслуговує 67 тисяч жителів колишнього Тернопільського району, які проживають у його шести громадах. У медзакладі працюють більше пів тисячі людей. Частина колективу, пацієнти та люди, які долучилися до будівництва стаціонарно-поліклінічного комплексу, прийшли 12 травня на пікет під стіни Господарського суду Тернопільської області, де відбувалося чергове судове засідання. Вердикт: позов міської ради суддя частково задовольнила.
«Відбулося друге слухання по суті. Позов міської ради про те, щоб передати майно лікарні у власність Тернопільської громади, суд не задовольнив, проте ухвалив скасувати рішення Тернопільської райради від 17 листопада 2020 року. Тепер вирішувати, кому належатиме приміщення, будуть на сесії депутати Тернопільської районної ради», — розповів виконувач обов’язків директора (головного лікаря) КНП ВСР «Тернопільська центральна районна лікарня» Володимир Лісовський.
Таке рішення не задовольняє представників районної лікарні і третю особу на боці відповідача, а це — шість громад, яким передали у власність районну центральну лікарню.
«Ми, звичайно, плануємо подавати апеляційну скаргу на це рішення і просити, щоб приміщення лікарні залишалися на балансі громад, — підкреслив Володимир Лісовський. — Я працюю в медзакладі тридцять років, пам’ятаю, як його споруджували, звідки на це брали кошти, і видається не зовсім справедливим, коли одні споруджували, а другі забирають. Уявіть, що ви будували хату, а хтось прийшов і забрав її, бо закон змінився».
Володимир Лісовський каже, що головне завдання на сьогодні — зберегти лікарню.
«Моя позиція як директора, щоб заклад нормально функціонував і розвивався надалі. Думку шести громад наш колектив знає: вони обіцяють вкладати кошти в розвиток. Позиція ж міської ради мені невідома: не було жодних зустрічей, домовленостей, які б дали гарантії, що лікарня існуватиме й надалі. Можливо, представники міської ради десь озвучували свою думку, проте я її не знаю, — каже головний лікар. — Вважаю, що потрібно спілкуватися і знаходити найкращий варіант для всіх: колективу, громад, бо жити в постійній війні — це неправильно».
Світлана ВЕЛИЧКО.
Фото пресслужби медзакладу.