Поки що — Ягільницький…

Залишаючи позаду Чортків і мандруючи в напрямку Ягільниці й далі на південь нашої області, завше звертаю увагу на цю красиву, витончену і водночас монументальну споруду. Ну, принаймні такою вона видається здалеку. З ближчого погляду, на жаль, нас очікує лише розруха, запустіння і свідчення людської недбалості та байдужості — можливо, навіть злочинних. Утім, про це судити не мені, а відповідним інстанціям. А ось про що я можу розповісти, так це про спробу ближче познайомитись із ним — Ягільницьким замком, чи то пак замком Лянцкоронських (споруда датується початком XVII ст., а її захоплива історія, на якій тепер не буду зосереджуватися, вартує окремих публікацій та краєзнавчих розвідок). Переживши непрості перипетії і бурхливі століття, замок, розташований на території Нагірянської сільської ради, й сьогодні височіє над річечкою Черкаскою, наче прикре нагадування про колишні героїчні часи, про славних предків і їхніх не дуже розсудливих нащадків, описаних, на жаль, іще нашим геніальним Тарасом Григоровичем.

Власник замку — не означає господар?

Отож, сьогодення замку Лянцкоронських визначає той факт, що ця пам’ятка архітектури перебуває у приватній власності. І власник його — МППФ «Атлас» із Чернівців, уповноваженою особою якого є директор Володимир Тимофійович Каліненко. Працює ця фірма з 1991 року, а стосовно діяльності чернівецького «Атласу», то, за даними офіційного сайту YouControl, основний її вид — надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Також вона займається охороною і використанням пам’яток історії, будівель та інших пам’яток культури, неспеціалізованою оптовою торгівлею, діяльністю готелів і подібних засобів тимчасового розміщування, купівлею та продажем власного нерухомого майна, організацією будівництва.

Досить широкий спектр роботи, чи не так? Проте це не пояснює, чому на території Ягільницького замку вже роками не робиться геть нічого. Принаймні нічого видимого настільки, що можна було б стверджувати про бодай якийсь початок реставрації чи відкриття пам’ятки для туристичного доступу. Тільки один-єдиний сторож, який працює в нічну зміну, змушений «відгавкуватися» за свого роботодавця — мовляв, «вхід на територію заборонено». Заборону на відвідування пам’ятки мотивують здебільшого її аварійним станом — себто тинятися територією замку просто небезпечно. І ось тут виникає перше запитання: чому досі не зроблено нічого, аби усунути аварійний стан пам’ятки?

Замок перебуває у приватній власності «Атласу» іще з 2007 року, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності №16038985 на нерухоме майно від 24.09.2007 р. Попереднім власником об’єкта був Ягільницький тютюново-ферментаційний завод, який, вочевидь, і продав замок теперішньому власникові.

До слова, намагаючись уточнити правовий статус цього архітектурного об’єкта, наштовхнулась на дивну таємничість — у Державному реєстрі нерухомих пам’яток України знайти його не вдалося. Ознайомитися із цим реєстром можна на сайті Міністерства культури і соціальних комунікацій, проте він — дуже частковий. Як мені пояснили, міністерство іще не встигло сформувати остаточні реєстри, хоча область, зі свого боку, всі потрібні дані подала. Таке враження, що це досить зручна ситуація — деякі пам’ятки просто зникають із поля зору української Феміди на невизначений термін.

Забігаючи наперед: врешті я таки з’ясувала, що комплекс колишнього замку Лянцкоронських — це пам’ятка архітектури місцевого значення, згідно з рішенням Тернопільського облвиконкому від 31.03.1992 р. №30 і має охоронний номер 2143М. Проте, щоб отримати ці дані, довелося надіслати інформаційний запит до департаменту архітектури, містобудування, житлово-комунального господарства та енергозбереження Тернопільської ОВА, у віданні якого нині перебувають питання охорони архітектурних пам’яток.

У відповідь на запит мені надіслали копію охоронного договору на пам’ятку культурної спадщини від 3 липня 2014 р. №159/3, укладеного між департаментом культури, релігій та національностей Тернопільської ОДА і малим приватним підприємством фірмою «Атлас», в особі директора В. Т. Каліненка. Саме цей документ став джерелом нових запитань…

Проведення реставрації? Ні, не чули

Згідно з договором, користувач (власник) зобов’язувався використовувати пам’ятку (частину пам’ятки) винятково під туристично-рекреаційний комплекс; утримувати пам’ятку в належному санітарному, протипожежному і технічному стані; утримувати територію пам’ятки упорядженою, не допускати використання цієї території для нового будівництва та задоволення інших господарських потреб, що можуть зашкодити пам’ятці. Також власник зобов’язувався до 31.12.2016 р. виготовити проєктно-кошторисну документацію на проведення комплексних ремонтно-реставраційних робіт на пам’ятці, а до 31.12.2020 р. виконати комплекс ремонтно-реставраційних робіт та пристосування приміщень пам’ятки. Обумовлювалося і проведення розчистки та санації території від дерев за межами оборонних мурів (до 31.12.2015 р.); проведення біжучого ремонту тощо.

Вартими особливої уваги є пункти договору, де власник зобов’язується забезпечувати доступ до пам’ятки з метою її екскурсійного відвідування, а також безперешкодно допускати представників органу охорони чи уповноважених ним осіб для здійснення контролю за виконанням правил утримання пам’ятки або для її наукового обстеження. Як уже йшлося вище, про жодний екскурсійний доступ до замку Лянцкоронських наразі не йдеться, а ось інформації про хоч якісь заходи державного контролю (інспекції, експертизи) щодо пам’ятки мені отримати не вдалося.

І нарешті — найцікавіше. Останній пункт договору вказує: «У разі невиконання користувачем (власником) вимог законодавства та умов цього договору орган охорони накладає в установленому порядку на користувача (власника) штрафні санкції у відповідності до вимог ст. 43, 44 Закону України «Про охорону культурної спадщини», а також зобов’язує користувача (власника) відшкодувати завдані ним збитки». Що ж означає це на практиці? Стаття 43 зазначеного закону регламентує можливість настання кримінальної відповідальності за «умисне незаконне знищення, руйнування або пошкодження об’єктів культурної спадщини чи їх частин», а стаття 44 стосується обсягу фінансових санкцій, що накладаються на власника пам’ятки у низці випадків — зокрема «за недодержання вимог щодо захисту, збереження, утримання, використання, реставрації, реабілітації пам’яток, у тому числі тих вимог, що передбачені охоронними договорами, умисне доведення їх до стану руйнації — у розмірі від тисячі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян». До речі, є в законі і стаття 21 «Примусове відчуження або викуп пам’яток». Якщо в результаті дій або бездіяльності власника пам’ятки їй загрожує пошкодження або знищення, орган охорони культурної спадщини робить власнику пам’ятки відповідне адміністративне попередження. Далі, «якщо власник пам’ятки не вживе заходів щодо її збереження, суд за позовом відповідного органу охорони культурної спадщини може постановити рішення про її викуп». Цікаво, що «у разі невідкладної необхідності забезпечення умов для збереження пам’ятки позов про її викуп може бути пред’явлено без попередження. Викуплена пам’ятка переходить у власність держави».

Оренда на десять років

Утім, судячи з усього, сьогодні ні про які штрафні санкції стосовно власника замку Лянцкоронських (чи, тим паче, відчуження пам’ятки) не йдеться. Побувавши в Нагірянці і поспілкувавшись із секретарем сільської ради Галиною Степанівною Буряк та юристом громади Марією Сорокою (на жаль, ані з очільником ТГ, ані з його заступником поговорити не вдалося), змогла отримати для ознайомлення договір про оренду земельної ділянки площею 4,2744 га, на території якої розташований замок Лянцкоронських. Орендар — все те ж МППФ «Атлас». Договір укладений 18 березня 2025 р., строком на десять років, на основі відповідного рішення Нагірянської сільської ради від 21 лютого 2025 р. (прикметно, що в попередній редакції цього рішення від 26 серпня 2024 р. йшлося лише про три роки оренди). Зафіксована в документі вартість земельної ділянки (без об’єкта нерухомості) становить 2 913 567,82 гривні (два мільйони дев’ятсот тринадцять тисяч п’ятсот шістдесят сім грн. 82 коп). Відповідно до умов договору, впродовж перших трьох років власник сплачує орендну плату в розмірі 5% від нормативної вартості земельної ділянки (145 768,39 гривні), а в подальші роки — 10% від вказаної суми (291 356,78 гривні). Очевидно, наявність такого договору, вказані строки і суми орендної плати передбачають, що у власника є певні подальші плани щодо використання і означеної пам’ятки архітектури, і землі, на якій вона розташована.

І насамкінець. Іще 17 лютого 2011 року в приміщенні центру пам’ятко-охоронної та туристичної діяльності в замку міста Тернополя проводився семінар на тему «Проблемні питання використання об’єктів історичної спадщини з туристичною метою». У заході брали участь начальники відділів культури і туризму райдержадміністрацій, районні архітектори, представники ДІАЗів і Національного заповідника «Замки Тернопілля» та представники ЗМІ. Володимир Каліненко виступив на цьому семінарі із доповіддю про досвід створення туристично-розважального комплексу на базі замку Лянцкоронських у с. Ягільниці Чортківського району. Цікаво було б ознайомитися з її змістом… Стільки років минуло, а досвід, мабуть, і тепер актуальний. До речі, працюючи над темою, я звернулася за коментарем і до зазначеного власника Ягільницького замку. Відповіді принаймні поки що не отримала…

Уляна ГАЛИЧ.

На фото: замок Лянцкоронських і досі зберігає презентабельний фасад; ворота для відвідувачів зачинені; працівниці Нагірянської сільської ради Галина БУРЯК і Марія СОРОКА.