Навчаючись іще в університеті, неодноразово чула розповіді викладачів-психологів про те, як вони і їхні знайомі або повикидали з хати, або повиносили на горища чи в підвали свої телевізори. Дивитися не було на що, і, на їхню професійну думку, це навіть шкодило психічному здоров’ю глядачів.

Відтоді минуло майже десять років. Ситуація в українському телеефірі не те що не змінилася на краще — вона лише погіршилася. Недарма термін «зомбоящик» так надійно прикріпився за «блакитним екраном». І небезпідставно.

Коли в Україні почалася істерія довкола відключення аналогового телебачення і переходу на «цифру», деякі політики заволали про те, що «бідні українці» не матимуть змоги дивитися телебачення. Як на мене, краще б і не дивилися. Адже те, що нині показують провідні вітчизняні телеканали, — жах і темрява. А ще — неприховані маніпуляції перед виборами.

Про російські «мильні» серіали, стрічки, які героїзують (попри заборону) все російське, оди радянським вождям і прокляття «фашистам-бандєравцам» промовчу. Читачі нашої газети неодноразово описують цей телебардак у своїх листах, які ми публікуємо на її шпальтах. Попри різноманітні заборони і начебто проукраїнську політику купки служб, які мали б захищати український телепростір від пропагандистського бруду, а натомість лише справно отримують зарплати, толку ніякого. Все одно ефір нині працює на те, аби український глядач якщо й не дебілізувався повністю, то скотився хоча б до максимально інфантильного рівня: «нічого не вирішую», «від мене нічого не залежить», «у всьому винна влада».

Від новин нині здоровий глузд теж не в захваті. Скажіть, коли ви востаннє дивилися по центральному телебаченню якийсь позитивний сюжет? Не маю на увазі інформацію про те, як в Амазонці гіпопотам народив здорового малюка, а в Кореї змія затанцювала вальс. Ні! Коли ви востаннє бачили гарну новину про подію у своїй країні? Культура, соціум, медицина, та ж політика? Немає таких новин. А чи замислювалися ви ще над тим, скільки подій, цікавих і корисних, відбувається у вас під носом, про які не знаєте, бо «не показали по телевізору»?

Колись про передачу «ТСН» склали жарт, що ця абревіатура розшифровується не як «Телевізійна служба новин», а як «Тільки страшні новини». Тепер такі «ТСНи» на всіх центральних телеканалах, у будні й у вихідні.

Вбили. Зарізали. Вкрали. Підірвали. Повісився. Загинула. Задушив. Померла. Згвалтували. Посадили. Побився.

А тепер про шоу-бізнес: госпіталізували вагітну; задерлася спідниця; впали штани; показав середнього пальця; знявся голим для кліпу.

І головне — не забути про політику. Поміж новинами й еротикою ведучим так і кортить нагадати глядачам, що:

— на каналі «1» є дані про те, що Тимошенко на виборах переможе Порошенка, а Зеленський буде другим;

— на каналі «2» Гриценко перемагає Порошенка;

— на каналі «3» пищать, що рейтинг Порошенка знову росте;

— на каналі «4» «воскрес» Арсеній…

Ви запитували себе, чому в «рейтингах» з’являються саме ці прізвища? Чому саме в тій чи іншій послідовності? Чому саме з такими, а не іншими відсотками? І чи справді опитування реальні, а їх виконавці існують? Декілька років тому ЗМІ тиражували новину про те, як Тернопіль опинився на перших позиціях рейтингу на кшталт «найкраще місто для життя». Як з’ясувалося згодом, фірма, яка начебто проводила опитування і досліджувала дані, не існує, а медіа, що тиражували інформацію, належать одному й тому ж політикові. А ви кажете: рейтинги, президентські вибори…

До речі, ми ще забули згадати сюжети про повені, виверження вулканів, шторми, цунамі, смерчі і всі можливі природні катаклізми по різні боки українських кордонів. Не переживайте — нам нагадають і про це.

Яку в результаті маємо картину? Українського глядача спершу лякають підвищенням цін, тоді піднімають рівень обурення діями влади, потім знову лякають звірствами дна суспільства, опісля розслабляють «полуничкою», а поміж тим начиняють його голову псевдорейтингами і псевдоперемогами потрібних кандидатів. Ви ще хочете, аби людина мислила тверезо? Особливо в кабінці для голосування?

Зверніть увагу в спілкуванні з рідними, сусідами на те, про що ви говорите. Поміж буденними клопотами і справами проскакують оті «якорі» негараздів, нещасть і жахіть, які занесло в наші голови з телеекранів. І це не смішно, що люди починають думати не своїм розумом, а чужими шаблонами, не про «життя насущне», а про «життя серіальне».

Політтехнологи не дадуть мені збрехати — нагнітання панічних настроїв, акцент лише на «темній стороні» життя і решту «дрібничок, у яких криється диявол», не є випадковими. Так треба. Картинка має працювати на результат. І вона працює.

…Якось у редакцію звернувся тернополянин з проханням допомогти йому записатися на програму «Розсміши коміка». Йому подобається їхній гумор, він теж хоче пробувати свої сили в таких шоу. Що ж, переказувати чужі анекдоти з підтекстом «нижче пояса» людині не заборониш. Який нині «плінтусовий» культ гумору, такі й гумористи і їхні послідовники.

Іншого разу читачка вперто наполягала, аби журналісти дали їй всі існуючі телефони на всі можливі окультні та псевдоокультні українські шоу. В родині трапилася якась трагедія. Жінка вирішила не звертатися за допомогою до поліції («бо то довго»), всю надію поклала на ворожок.

А скільки разів люди просять допомогти з адресами телепроектів, аби винести на всеукраїнський огляд свої стосунки із сусідами, ворогами і недругами, вилити на масові оглядини весь бруд?

У перервах всіх оцих шоу знову крутять політичні гасла, зі стелі написані рейтинги та обличчя друзів-кандидатів.

Як наслідок — аудиторія тупіє. Може, хтось образиться, але це факт. Знижується рівень критичного мислення, ми вже не відрізняємо брехню від правди, не можемо дати раду з множинністю правд і думок та адекватно оцінити все, що відбувається довкола. Ба більше: люди не знають (і не хочуть знати) своїх елементарних прав, не можуть грамотно написати заяву в поліцію про злочин, свідком якого були, не можуть законними методами відстояти свої права перед владою, не мають наміру брати на себе відповідальність і йти у владу, аби стати альтернативою «поганій». Зате знань про серіали, «не таких» політиків і «формулу щастя» — достатньо.

Читачі газети неодноразово обурюються тим, що українські політики витрачають чималі кошти на рекламу, особливо телевізійну. Чому так? Бо за її допомогою можна легше маніпулювати. Телереклама дає більше можливостей для політика в боротьбі за перемогу. Коли тебе всюди повно, коли про тебе показують тільки хороші сюжети, коли ти всюди меценат і рятівник — хіба може аудиторія не полюбити такого кандидата? Красива картинка, правильні акценти і довірливі виборці — чого ще треба для перемоги, коли до того ж достатньо коштів на рахунку?

…Якщо людський організм постійно мучити дріб’язковими болячками, нашпиговувати непотрібними стимуляторами, вакцинами, антибіотиками, його імунітет ослабне настільки, що він не зможе опиратися справді серйозним хворобам. Аналогічно і з суспільством. Постійні стрес, паніка, агресія (і це в мирний час) упереміж із тестостероном розхитують адекватне сприйняття картинок телеекрана. І вся ця вакханалія мусується в інформаційному просторі роками, й не лише перед виборами.

По Тернополю та районних центрах нині вивішують борди з гаслом «Геть від Москви!» Непогано було б закликати українців і про «Геть від зомбоящика!», адже Москва все ще там. Як і, зрештою, більшість її прислужників.

…Науковці радять більше читати. Процес читання стимулює мозок людини. У неї краще починає працювати уява, фантазія, розвивається інтелект і розуміння сенсу прочитаного. Простіше кажучи, людина мудрішає. А мудрими керувати, погодьтеся, важко. Їх не так легко обдурити, обікрасти і все списати на «папєрєдніков». Мудрі не будуть вибирати клоуна чи оратора, не дивитимуться, красивий він для посади президента чи з кривими зубами. Мудрі не будуть вірити у «новий курс» зі старими спонсорами, «українські мову, кіно і пісню» з російським/єврейським акцентом чи «золотий вік» гумору в темному кварталі.

А поки що залишаємося при страшних новинах і таких же рейтингах. Чи вистачить нам сили волі дотягнутися до пульта і обірвати одну з ниток маріонетки?

Фото з вільних джерел