Святкування 150-річчя Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Т. Шевченка відбулося в Україні на найвищому рівні. Урочиста академія з цього приводу проходила там, де, власне, й народилася «Просвіта» — у древньому Львові. Участь в урочистостях взяв Президент України Петро Порошенко.

День 8 грудня цьогоріч видався слякотним, похмурим, але це анітрохи не применшило радості просвітян, що з’їхалися до галицької столиці з усієї України. Вони обнімалися, фотографувалися, ділилися новинами. Харків’яни розгорнули синьо-жовтий прапор з написом «Харків вітає Львів», і сфотографуватися з ними вишикувалася навіть черга. Спочатку учасники урочистостей поклали квіти до першого в Україні пам’ятника «Просвіті», відтак квіти лягли і до монумента Тарасові Шевченку. А вже потім усі зібралися в розкішній залі Національного академічного театру опери і балету імені Соломії Крушельницької. Розбігалися очі від розмаїття вишиванок, кептариків, коралів із бабусиних скринь. Але понад ту красу вражали світлі, одухотворені обличчя здебільшого поважних просвітян, за плечима яких десятиліття боротьби і невтомної праці задля втілення ідеалів «Просвіти», розвою Української держави.

Мені було цікаво, як ця гонорова та нелукава публіка сприйме виступ Президента України. Спочатку була стриманість, але недовго. Потім оплески просвітян багато разів переривали його виступ. Президент говорив про близькі та зрозумілі їм речі: про роль «Просвіти» в утвердженні української ідентичності, дякував ветеранам, котрі здобували незалежність України, багато з яких сиділи в залі. Петро Порошенко нагадував: «Єдність українського народу від Карпат по Кубань та його окремішність від народів польського та російського — кредо діяльності «Просвіти», яке сформулював на її перших зборах Анатоль Вахнянин. Від нього «товариство не відступило ні на йоту». «Просвітяни — тисячі й тисячі учителів, панотців, студентів, лікарів, підприємців, службовців дали нам приклад того, що не слова, а віра й тяжка праця творять націю та державу… Вихована «Просвітою» патріотична молодь готувалася взяти до рук зброю для боротьби за незалежність України», — зазначав глава держави. Це чи не вперше діяльність товариства отримувала таку високу оцінку з уст Президента України.

Далі Петро Порошенко розповідав, що нині робиться в Україні для утвердження української ідентичності. Тут і зусилля щодо  розширення ареалу функціонування державної мови, і створення українських патріотичних фільмів, і зростання обсягу  українських книг (вони нині становлять 70 відсотків), хоча зазначив, що незадоволений їхніми тиражами: кількість книжок на душу населення у нас ще низька. Звісно, говорив і про автокефалію Української церкви. Пояснював, що означає нині гасло «Геть від Москви!» Це і безвіз, і Угода про асоціацію з ЄС. Це і Томос, і сильна армія. Це і український культурний продукт, і повернення до власної історії. Це і затвердження в Конституції України курсу на вступ до ЄС та НАТО.

На завершення виступу Президент процитував слова Андрея Шептицького «Велика є потреба мати власну державу, але чи є можливість її втримати». «Нині кажемо: ми її втримаємо!» — запевнив глава держави. І зал потвердив це гучними аплодисментами.

Відтак майже два десятки просвітян отримали з рук Президента високі державні нагороди. Серед них були і дві тернополянки.

Завершилися урочистості великим святковим концертом. Звучала прекрасна музика у виконанні гурту народного артиста України Олега Кульчицького та прекрасні пісні, такі дорогі серцю чи не кожного просвітянина: «Червона калина», «Гей на півночі України», «Лента за лентою», «Не пора, не пора»… Зал підспівував, гаряче аплодував. У мене промайнула думка: певно, ніхто в ці хвилини не думав про високі тарифи та ціни, про інші негарадзи нашого щоденного буття. У залі панував високий дух українського патріотизму, який, віриться, неодмінно здолає теперішні наші труднощі. Якщо, звичайно, не купимось на щедрі обіцянки популістів і не здамо всього того, що уже так важко нам далося. Бо тоді не буде не тільки удвічі дешевшого газу та високих зарплат і пенсій, але й дух наш буде зневажений та упосліджений.

Як скінчився концерт, люди не квапились розходитися. У фойє просвітяни Буського району Львівщини встали в круг і розгорнули великий вишитий рушник із зшитих докупи звичайних рушників, вишитих жителями кожної сільради району. До гурту долучились інші просвітяни і дружно заспівали Державний гімн України.

Тримайся купно, просвітянська родино України! У тебе ще багато сьогоденних і на перспективу справ. Свята швидко минають, а робота завжди на часі — і не на одне покоління. Недарма Роман Іваничук твердив, що «Просвіта» має жити вічно.

Галина САДОВСЬКА.

На фото Надії ГУТИ: усім хотілося доторкнутися до рушника просвітян Буського району; Тернопільські просвітяни біля пам’ятника “Просвіті”; член правління обласного об’єднання «Просвіти» Петро ШИМКІВ, Дарія ЧУБАТА та Галина САДОВСЬКА.

Колектив редакції вітає наших активних авторок Дарію Чубату та Галину Садовську з високими державними нагородами з нагоди 150-річчя  «Просвіти». Дарія Дмитрівна удостоєна ордена «За заслуги» II ступеня, а Галина Дмитрівна — ордена Княгині Ольги теж II ступеня.