На екрани України 28 листопада вийшов новий копродукційний (спільний польсько-українсько-британський) фільм «Ціна правди» — про Голодомор в Україні 1932—1933 років відомої польської режисерки Агнешки Голланд. Двома днями раніше його допрем’єрний показ відбувся в Тернополі. Представляв його Сергій Демидов, продюсер українського підрозділу фільму. Він, зокрема, розповів, що Агнешка Голланд активно працює в Голлівуді, у неї великий досвід втілення масштабних проєктів.
Голлівуд — це, звичайно, рівень, марка, вищий знак якості. Я не бачила інших фільмів цієї режисерки, але «Ціна правди» — фільм зовсім не голлівудський, а добротний європейський, глибоко психологічний, сповнений драматизму і жорстокої правди про геноцид українців — виморення їх голодом. Ми, до речі, вже відвикли від європейського кіно, не бачимо на наших екранах ні польських фільмів, ні французьких, ні чеських, ні німецьких… Наші кінотеатри всуціль заполонило американське кіно і, на щастя, в останні роки усе частіше у них демонструється нове українське кіно.
«Ціна правди» — це драматична історія людини, яка першою під власним прізвищем розповіла західному світові про Голодомор в Україні. Це реальна історія валлійського журналіста і радника британського прем’єр-міністра Гарета Джонса. Йому вдалося взяти інтерв’ю у Гітлера і дуже захотілося порозмовляти зі Сталіним. Журналіст шукав відповіді на питання, яке не давало спокою: як так — на Заході криза, скорочується виробництво, зростає безробіття, а СРСР на піднесенні. За рахунок чого, де бере на це кошти? Тож валлієць їде у Москву в надії знайти відповіді. Там і дізнається про голод в Україні. Іноземних журналістів з Москви нікуди не випускали, але Гарет всіма правдами, а ще більше — неправдами покидає столицю й таки потрапляє в Україну, в край, звідки його мама, — під Юзівку (тодішнє Сталіно, а нині Донецьк). І бачить жахливу картину штучно створеного голоду: мертві села, голодних людей, дітей, що з’їдають свого мертвого братика… Гарета арештовують, але не наважуються убити, як його невдаху-колегу, — все ж таки радник британського прем’єра. Так він повертається додому і розповідає світові, що криється за «радянською утопією». А через два роки, у 1935-му, Гарета Джонса вбивають у Монголії. Є підозри, що це справа рук НКВС. Журналістові було лише тридцять років. Така висока ціна правдивого слова.
У західному прокаті цей фільм іде під назвою «Гарет Джонс». Його прем’єра у Польщі відбулася 25 жовтня цього року, а у Великій Британії у прокат він надійде другого лютого 2020-го. Світова прем’єра стрічки відбулася на Берлінському фестивалі, де вона навіть номінувалася на головний приз — «Золотого ведмедя». А от у Польщі «Ціна правди» вже отримала «Золотого лева» за найкращий фільм.
Із кінострічок про Голодомор, що довелося бачити, ця, мабуть, найкраща. Думаю, фільм матиме гарний прокат на Заході. Завдяки йому більше людей у світі дізнається про найбільшу нашу трагедію, яка забрала мільйони українських життів. Було б добре, якби «Ціну правди» подивилося якомога більше українців в Україні, особливо молодих. Це та сторінка нашої історії, яку десятиліттями від нас приховували, а нині, коли про Голодомор уже пишуть і говорять, ще чимало людей не вірять, що він був. І що найдивніше, найбільше таких на сході України, де голод був найжорстокішим.
Як розповідав продюсер з українського боку Сергій Демидов, зйомки фільму почалися у Польщі (один день), а потім, у березні 2018-го, чотирнадцять змін було в Україні. Знімали у складних умовах на Чернігівщині, під Києвом, у Києві, в Харкові, у павільйонах студії імені О. Довженка, а також у Великій Британії. Багато зйомок було в Польщі. У головних ролях відомі західні актори Джеймс Нортон, Ванесса Кірбі, Пітер Сарсгаард, Джозеф Моул, Кеннет Кренем… Українці знімались у масових сценах. Багато уваги приділялось відтворенню реквізиту, тогочасного побуту. Важливо було знайти акторів з атипічною хурдобою, адже, за сюжетом, голодні люди були дуже худі. «Перед зйомками ми окремо від Агнешки досліджували тему Голодоморів. Я навіть у своєї бабусі, яка походить з Київщини, розпитував, що вона пам’ятає про ці роки, чи було все так сумно і жахливо. Ми знайшли багато фотографій, працювали в архівах», — згадував Сергій Демидов. Очевидно, тому, що така ретельна була підготовка, все у фільмі має такий правдивий і натуральний вигляд. І це вагома підстава, щоб його подивтися і хоч якимись порухами душі доторкнутися до найбільшого болю української нації.
Погоджуюсь із Сергієм Демидовим, який сказав: «Цей фільм важко дивитися, він вириває глядача з повсякденності і перекреслює відомий вислів: «Смерть однієї людини — трагедія, а мільйонів — статистика». На екрані долі цих людей оживають, і ти вже інакше дивишся на цифри. Таке важке кіно треба дивитися, бо це і своєрідний акт скорботи і вшанування пам’яті». Але не погоджуюсь з одним із глядачів допрем’єрного показу, який сказав продюсерові: «Ви ж розумієте, що ваш фільм не для широкого показу». Якраз для широкого і найширшого. Бо він для всіх небайдужих до своєї історії людей.
Галина САДОВСЬКА.
На фото з вільних джерел: у ролі Гарета Джонса англійський актор Джеймс Нортон.