Здавалося би, ну чим ще може здивувати нас ця невтомна художниця Наталя Басараб? Картини з пір’я уже були. Повезла їх на виставку у Францію і викликала ними справжній фурор. Повернулась додому без них, бо всі її роботи захоплені французи розкупили. Замки малювала — і вони теж заворожували таємничістю та величчю. Про жінок і квіти й говорити не доводиться: художниця відтворює їх роками й десятиліттями. І дивитися на них можна безкінечно довго, бо в них краса й романтика, загадка і зваба.
На торішньому літньому вернісажі у краєзнавчому музеї пані Наталя показала новий цикл своїх робіт, на яких рідний Тернопіль. Своє місто знана художниця дуже любить, радо переносить на картини його гомінкі вулиці, унікальні будівлі, мальовничу набережну, затишні дворики. Новий цикл, власне, продовжує те давнє захоплення, але вирізняється з попередніх робіт тим, що відтворює принади Тернополя у фіолетових та бузкових тонах. Це додає їм загадковості, викликає багато емоцій. Наталя Басараб стверджує, що фіолетові барви — символ мудрості, розважливості, досвіду. І це, очевидно, позначається на силуетах рідного міста, його, якщо можна так сказати, настрої. Новий цикл так сподобався відвідувачам, що вони радили художниці продовжити його і зобразити на картинах, зокрема, тернопільські храми, історичні будівлі, аби зберегти їх для наступних поколінь.
А ще ж художниця відома тим, що створила багату колекцію ляльок, відтворивши в них, зокрема, улюблених кіногероїв. Ті ляльки — справжні мистецькі шедеври. У них не лише вражаюча зовнішня подібність із реальними героями, а й вловлений настрій, характер кіноперсонажів. Нещадовно ту колекцію оглянув Микола Солонер, колишній тернополянин, що вже два десятиліття живе і творить у Лондоні. «У вас відчувається рука скульптора», — сказав він пані Наталі. І це була найвища похвала, бо той нахил до скульптури відзначали ще її викладачі. І хоч творче життя вивело художницю на іншу дорогу, той потяг до скульптури продовжував у ній жити і проявився в такий несподіваний спосіб.
Її багатогранний талант знайшов стільки різноманітних проявів і художниця показала себе в таких різних іпостасях, що справді здавалося, чим ще вона може нас здивувати? Наталя Басараб відповіла на це питання в середині січня своїм вернісажем «Таємниця жіночої натури», який відбувся в гастропабі «Natura», що на вулиці Шептицького в Тернополі. Виявляється, художниця залюбки працює і в жанрі ню (від французького — оголення), відтворюючи гармонію жіночого тіла. Протягом багатьох століть він є одним з основних жанрів у мистецтві, отож не оминула його і пані Наталя. Просто роботи ці ніде не виставляла, хоч назбиралося їх у неї вже чимало. І ось тепер трапилась нагода показати їх людям.
Розповідаючи про це своє захоплення, художниця зазначала, що зображення оголеної натури є обов’язковою програмою при навчанні художників і показником їхньої майстерності. На відтворенні оголеної натури вони набивають руку, вдосконалюють свій хист. І вона не могла цього оминути. Більше того, натура її завжди вабила і художниця не тільки шукала в ній витонченість, красу, гармонію, а й намагалася розгадати її таємницю, відтворити емоції, настрої. У цих її картинах багато експресії, сили почуттів, їх вибуховість. Жінки із жанру ню пані Наталі зовсім не схожі на тих романтичних осонцених своїх посестер із традиційних картин художниці, що нерідко ховають свої емоції за широкими полами капелюшків. Тут усе на виду, і рука художниці вловлює увесь спектр емоцій жіночої натури.
Поки ці її роботи розглядають й обговорюють відвідувачі гастропабу, я вже думаю: чим же здивує нас Наталя Басараб наступного разу? Так видається, що не всі свої захоплення вона вже нам відкрила.
Галина САДОВСЬКА.
Фото Миколи ШОТА