25 ЖОВТНЯ УКРАЇНЦІ ЗРОБИЛИ СВІЙ ВИБІР. ВІД НЬОГО ТЕПЕР ЗАЛЕЖИТЬ, ЯК МИ З ВАМИ БУДЕМО ЖИТИ НАСТУПНІ П’ЯТЬ РОКІВ: ПРАГНУЧИ АКТИВНО РОЗВИВАТИСЯ Й СТАВАТИ УСПІШНИМИ ЧИ ТОПТАТИМЕМОСЯ НА ОДНОМУ МІСЦІ БЕЗ СПОДІВАННЯ НА КРАЩЕ. ПЕРШИЙ ВАРІАНТ ОБРАЛИ ЖИТЕЛІ ЧОРТК ІВСЬКОЇ ГРОМАДИ, КОТРІ ЗА П’ЯТЬ ПОПЕРЕДНІХ РОКІВ ЗРОЗУМІЛИ І ПРИЙНЯЛИ СТРАТЕГІЮ РОЗВИТКУ, ЯКУ ЇМ ЗАПРОПОНУВАВ УЖЕ ПЕРЕОБРАНИЙ ГОЛОВА ВОЛОДИМИР ШМАТЬКО. ТОЖ ВІДДАЛИ ЙОМУ БЛИЗЬКО ВІСІМДЕСЯТИ ОДНОГО ВІДСОТКА ГОЛОСІВ НА МІСЦЕВИХ ВИБОРАХ. ПРО НАЙБЛИЖЧІ КРОКИ Й ДАЛЕКІ ПЛАНИ, ГРОМАДЯНСЬКИЙ ОБОВ’ЯЗОК І НЕХТУВАННЯ НИМ, А ТАКОЖ ПРО ОЧІКУВАННЯ Й РЕАЛЬНІСТЬ ПОГОВОРИЛИ ІЗ ГОЛОВОЮ ЧОРТКІВСЬКОЇ ГРОМАДИ ВОЛОДИМИРОМ ШМАТЬКОМ.
— Володимире Петровичу, вісімдесят один відсоток голосів — прекрасний результат. Ви — у числі тих, хто отримав найбільшу підтримку виборців в Україні. Чи очікували такого підсумку виборів?
— Насправді, не очікував. Але дуже вдячний, що виборці довірили мені місто і громаду ще на п’ять років. Партійний результат також став несподіванкою. Порівняно з політичними силами «з білбордів і телевізорів» наша партія «Сила людей», яка не мала можливості піаритися так гучно, отримала доволі гарний результат, якому я радію. У той же час я незадоволений, що ті люди, котрі мали прийти на вибори, не прийшли. Звісно, не маю на увазі тих, котрі хворіли чи мали інші важливі причини. Найбільше розчарувала молодь, віком 18—25 років. Дуже багато з них не взяли участі в голосуванні…
— Явка на вибори в Чортківській громаді становила тридцять вісім відсотків. На вашу думку, з чим пов’язана така негативна тенденція участі громадян у місцевих виборах?
— Низька явка саме на місцеві вибори — це поразка демократії. З якихось причин люди продовжують перекладати всі проблеми на «царя ». Думають, що, обравши «царя» в Києві, він наведе лад у Чорткові. Але так не буде. Люди ще не до кінця розуміють систему влади. Вони не усвідомлюють, що деякою мірою місцеві вибори важливіші від президентських. Ми прагнемо, аби щось змінювалося, але виконати свій прямий конституційний обов’язок — взяти участь в голосуванні — не хочемо. Це мене дуже засмучує. Звісно, низька явка пов’язана і з пандемією коронавірусу, а ще й з тим, що виборча система була доволі складною. Люди не зовсім зрозуміли, як правильно голосувати. Це також певним чином вплинуло на їхнє бажання брати участь у виборах.
— Що вдалося і не вдалося зробити вам за минулої каденції?
— П’ять років тому на це запитання я б відповів стандартно: «Ми зробили, збудували, купили, організували» і так далі. У принципі це нормально. Бо це і є прямі обов’язки міського голови — розпорядника публічних грошей. Та, опираючись на здобутий досвід, сьогодні моя відповідь буде іншою. Я вважаю, що коли люди обирають місцеву владу, вони, передусім, мають очікувати не нового тротуару чи асфальту, а певної місцевої політики, бачення, позиції щодо розвитку громади та співпраці з людьми. Місцева політика голови громади є значно ширшою за викладені асфальт і бруківку. Можна робити картинку: пофарбувати лавочку чи щось подібне, а можна прокласти нову трубу, яку ніхто не побачить, але це матиме значно більше користі. Я веду до того, що треба впроваджувати фундаментальні зміни.
— Тож які зміни впроваджено за вашої каденції, саме фундаментальні?
— Перше — це відсутність корупції в міській раді. Сьогодні немає місця хабарям за виділення якоїсь ділянки, за забудови чи прибудови, відкриття бізнесу, оренду майна… Я вважаю це великою перемогою і пишаюся цим.
Друге — відкритість і постійне спілкування міського голови з людьми. Я намагаюся якомога більше комунікувати із жителями всіма можливими способами. Мешканці міста, а тепер і громади мають живого мера, якому телефонують навіть о першій ночі. О такій доволі пізній порі голос по той бік запитав, що я роблю. Я чесно відповів: «Сплю» (сміється, — З. М.) на що жіночий голос у телефон і мені відповів: «А я не сплю. Бо музика з нічного клубу не дає заснути ». Тож я телефонував о першій ночі до власника клубу, вимагаючи дотримуватися порядку. Навіть така ситуація ще раз доводить, що мій особистий номер, справді, має більш ість містян і телефонує з тими проблемами, які їх хвилюють. І так повинно бути.
Третє, що хотілося б відзначити, це те, що ми запустили фундаментальн і процеси в роботі з водоканалом, з мережами, спрямували свою політику на зменшення споживання електроенергії, збільшили кількість одиниць комунальної техніки, почали будувати очисні споруди. Усе це дасть значні результати в майбутньому.
— Чортківській громаді у грудні виповниться рік. Чи вироблена вже стратегія її розвитку?
— Жаль, що нам лише рік. Ми втратили п’ять років можливостей. Виграли ті громади, які утворилися на початку реформи децентралізації. Тодішній уряд формував свою полі- тику так, щоб допомогти тим, хто перший узяв на себе відповідальність за свій розвиток. У той же час місцеві чиновники всіма можливими способами не давали нам змоги об’єднатися, вигадуючи тисячі й одну причину. Ми втратили десятки мільйонів гривень. Я довго пояснював людям важливість утворення ОТГ. Зрештою, вдалося.
За цей рік ми почали виробляти спільну політику. На цей момент маємо стратегію розвитку Чорткова до 2026 року. Тепер цю стратегію треба інтегрувати в стратегію розвитку громади. Наразі відбуваються організаційні моменти: затвердження виконавчого комітету, призначення заступників, старост, розподіл обов’язків. На часі формування бюджету громади на 2021 рік. Основне — це навчитися жити разом.
— Окрім організаційних моментів, які проблеми у громаді на сьогодні варто розв’язувати насамперед?
— Головне — завершити цей рік. Адже маємо невиконання бюджету, оскільки не надійшли податки через пандемію. Друге й не менш важливе — це формування кадрової полі- тики в міській раді. Моє завдання — правильно використовувати довірені мені кошти. Я не хочу, щоб люди ходили на роботу просто заради зарплати. Мені потрібні ентузіасти. Кадрові рішення мають відбуватися відкрито: працювати мають кращі, а не «свої». Кадри вирішують усе. Сам я нічого не зможу і не встигну. Хочу знайти людей, котрі думають приблизно так, як і я. А я роботою живу, а не заробляю тут гроші.
— У 2022 році Чорткову — 500 років. Що плануєте зробити до цієї дати?
— Я мріяв бути міським головою на п’ятсотріччя Чорткова. Це одна із причин, чому я пішов на вибори і просив людей мене підтримати. Цю дату я називаю магнітом, який має притягнути до нашого міста гроші, людей та можливості. Ми повинні правильно використати цей магніт. Маємо підняти статус нашого міста. Планів дуже багато. Зокрема реконструкція історичного центру, ринкової площі, відкриття креативного бізнес-хабу, запуск індустріального парку, створення культурно- мистецького центру… Усі ці речі значно цінніші за матеріальні. Історія міста є ціннішою за дорогу чи тротуари. Але я не відкидаю останнього. Це має розвиватися паралельно. Не можна все закатати в асфальт і розповідати, який я чудовий міський голова. Місто має серце, і це — його історія.
— На вашу думку, всі ці зрушення, які розпочалися за вашого керівництва, мали б продовження, якби вас не обрали головою?
— Це, до речі, важливе запитання. В Україні ще не до кінця утвердилася демократія. Суспільство не сформувалося як громадянське. І це одна з проблем, чому за тридцять років незалежності в нашій країні немає порядку й поваги до закону. Незалежність — це найцінніше, що в нас є, це те, що здобуте кров’ю.
Отримавши незалежність, вже вільні українці не спромоглися вибудувати систему взаємовідносин на одній землі. Це наслідок життя в Радянському Союзі, де нас цілеспрямовано не вчили думати. Це бродіння в бочці, невміння мислити призводять до того, що владу отримують люди дуже різні за ідеологічними поглядами. Така цінність, як спадковість влади, відсутня. Усе, що робить одна влада, призупиняється й визна- ється, як абсолютно неправильним, новою. Сподіваюся і вірю, що ми доживемо до того часу, коли від зміни влади не змінюватимуться принципи громадянського суспільства. Передусім стосовно того, що Україна — єдина унітарна країна. Що єдина державна мова — українська, а стратегія розвитку країни — це сильне місцеве самоврядування.
Спілкувалася Зоряна МУРАШКА.
На фото: голова Чортківської ОТГ Володимир ШМАТЬКО.