Згідно з підпунктом 14.1.114 прим.2 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (ПКУ) мінімальне податкове зобов’язання — мінімальна величина податкового зобов’язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контрольні органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до ПКУ. Про це нагадали в головному управлінні ДПС у Тернопільській області.

Сума мінімальних податкових зобов’язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить, зокрема, одній фізичній особі, у тому числі фізичній особі-підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов’язанням.

Згідно з першим і п’ятим абзацами підпункту 170.14.3 пункту 170.14 статті 170 ПКУ визначення загального мінімального податкового зобов’язання фізичним особам здійснюється контрольними органами за податковою адресою таких осіб.

Податкове повідомлення-рішення (ППР) разом із детальним розрахунком суми податку про сплату річного податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, на суму позитивного значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та сумою сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контрольні органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, надсилається (вручається) платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 ПКУ, до першого липня року, наступного за звітним.

У разі державної реєстрації платника податку фізичною особою-підприємцем загальне мінімальне податкове зобов’язання за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, які використовуються таким підприємцем для провадження господарської діяльності, розраховується таким платником у порядку, визначеному пунктом 177.14 статті 177 та статтею 297 прим.1 ПКУ, з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулася державна реєстрація фізичної особи-підприємця (четвертий абзац підпункту 170.14.3 пункту 170.14 статті 170 ПКУ).

Підпунктом 298.8.5 пункту 298.8 статті 298 ПКУ визначено, що зареєстровані в установленому порядку фізичні особи-підприємці, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для четвертої групи, вважаються платниками єдиного податку з дня державної реєстрації.

Згідно з пунктом 297 прим.1.1 статті 297 прим.1 ПКУ платники єдиного податку — власники, орендарі, користувачі на інших умовах (у тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, а також голови сімейних фермерських господарств, у тому числі щодо земельних ділянок, що належать членам такого сімейного фермерського господарства та використовуються таким сімейним фермерським господарством, зобов’язані подавати додаток із розрахунком загального мінімального податкового зобов’язання у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік.

У такому додатку, зокрема, зазначається загальна сума сплачених платником єдиного податку податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контрольні органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, та визначених, зокрема, відповідно до підпункту 297 прим.1.5 статті 297 прим.1 ПКУ витрат на оренду земельних ділянок протягом податкового (звітного) року.

До суми сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок відноситься відповідно до шостого абзацу підпункту 297 прим.1.5 статті 297 прим.1 ПКУ земельний податок за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, які використовуються такими платниками для здійснення підприємницької діяльності (у разі переходу в податковому (звітному) році на спрощену систему оподаткування із загальної).

Слід зазначити, що платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема, з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва (підпункт 4 пункту 297.1 статті 297 ПКУ).

Нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контрольними органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 ПКУ, до першого липня поточного року ППР про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 ПКУ, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку (пункт 286.5 статті 286 ПКУ).

Форма податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи затверджена наказом Міністерства фінансів України від 19 червня 2015 року за номером 578 зі змінами та доповненнями.

Розрахунок загального мінімального податкового зобов’язання за податковий (звітний) рік здійснюється у додатку 3 до декларацій, який є її невід’ємною частиною.

Відповідно до формул, наведених у статті 38 прим.1 «Визначення мінімального податкового зобов’язання» ПКУ, згідно з приміткою 4 додатка 3 у графі 8 «Кількість календарних місяців» додатка 3 для розрахунку мінімального податкового зобов’язання щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої проведена/не проведена, відображається показник щодо кількості календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (у тому числі на умовах емфітевзису) платника єдиного податку четвертої групи.

Отже, новостворена фізична особа-підприємець, яка з дня її державної реєстрації в середині звітного року є платником єдиного податку четвертої групи, повинна самостійно визначити загальне мінімальне податкове зобов’язання за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, які використовуються нею для провадження господарського діяльності за такий податковий (звітний) рік, з урахуванням приміток до додатка 3 до декларації, за період із першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулася її державна реєстрація, по 31 грудня (включно) звітного року (у графі 8 «Кількість календарних місяців» додатка 3 до декларації зазначається кількість місяців у такому періоді).

Оскільки платник єдиного податку четвертої групи не є платником земельного податку за сільськогосподарські угіддя, що використовуються ним для ведення фермерського господарства, то до суми сплачених податків, зборів, платежів такого платника не включається сума сплаченого земельного податку, нарахованого контрольним органом фізичній особі за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь.

Така сума сплаченого земельного податку буде врахована контрольним органом в ППР, яке надсилається (вручається) фізичній особі (громадянину) до першого липня року, наступного за звітним, разом із детальним розрахунком суми річного податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, за період із першого січня звітного року по останній день місяця (включно), в якому фізична особа зареєструвалася фізичною особою-підприємцем.

Фото пресслужби ГУ ДПС у Тернопільській області