Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (ПКУ) об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями ПКУ. Про це нагадали в головному управлінні ДПС у Тернопільській області.

Слід зазначити, що для цілей оподаткування платником ПДВ є, зокрема будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України (пункт 180.1 статті 180 ПКУ).

Операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України є об’єктом оподаткування ПДВ (підпункт «в» пункту 185.1 статті 185 ПКУ).

Датою виникнення податкових зобов’язань із ПДВ при ввезенні товарів на митну територію України відповідно до пункту 187.8 статті 187 ПКУ є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Під час ввезення товарів на митну територію України суми податку підлягають сплаті до державного бюджету платниками податку до/або на день подання митної декларації безпосередньо на єдиний казначейський рахунок, окрім операцій, за якими надається звільнення (умовне звільнення) від оподаткування (пункт 206.1 статті 206 ПКУ).

Згідно з пунктом 3 розділу I Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7 лютого 2013 року за номером 73 зі змінами та доповненнями, зобов’язання — заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Відповідно до пункту 5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов’язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року за номером 20 зі змінами та доповненнями, якщо на дату балансу раніше визнане зобов’язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Поряд із цим, пунктом 5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року за номером 290 зі змінами та доповненнями визначено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов’язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року за номером 291, зокрема, для списання кредиторської заборгованості використовується рахунок 717 «Дохід від списання кредиторської заборгованості».

З урахуванням зазначеного, сплачений до бюджету ПДВ платником податку — резидентом, який здійснює розмитнення придбаних у нерезидента товарів, є податковим зобов’язанням із ПДВ, сплаченим на митниці.

Резидент, який не розрахувався за придбані товари, включає суму безнадійної кредиторської заборгованості перед нерезидентом до складу доходів відповідно до правил бухгалтерського обліку (без ПДВ) та враховує при визначенні фінансового результату до оподаткування.

Коригування фінансового результату до оподаткування на суму безнадійної кредиторської заборгованості ПКУ не передбачено.

Фото пресслужби ГУ ДПС у Тернопільській області