Мінімальне податкове зобов’язання відповідно до підпункту 14.1.114 прим.2 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (ПКУ) це — мінімальна величина податкового зобов’язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контрольні органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до ПКУ. Про це нагадали в головному управлінні ДПС у Тернопільській області.

Сума мінімальних податкових зобов’язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі-підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов’язанням.

Порядок визначення мінімального податкового зобов’язання встановлено статтею 38 прим.1 ПКУ, якою, зокрема, визначено, що мінімальне податкове зобов’язання визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік.

Відповідно до першого абзацу пункту 177.14 статті 177 та пункту 297 прим.1.1 статті 297 прим.1 ПКУ фізичні особи-підприємці на загальній системі оподаткування та платники єдиного податку — власники, орендарі, користувачі на інших умовах (у тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, які здійснюють виробництво власної сільськогосподарської продукції, а також голови сімейних фермерських господарств, у тому числі щодо земельних ділянок, що належать членам такого сімейного фермерського господарства та використовуються таким сімейним фермерським господарством, зобов’язані у складі річної податкової декларації подавати додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов’язання.

Так, фізичні особи-підприємці на загальній системі оподаткування подають річну податкову декларацію про майновий стан і доходи за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 2 жовтня 2015 року за номером 859, яка передбачає заповнення окремого додатка «Розрахунок загального мінімального податкового зобов’язання за податковий (звітний) рік, що розраховується фізичними особами-підприємцями (крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування) — власниками, орендарями, користувачами на інших умовах (у тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь».

Особливості визначення загального мінімального податкового зобов’язання платників єдиного податку визначено статтею 297 прим.1 ПКУ.

Зокрема, пунктом 297 прим.1.1 статті 297 прим.1 ПКУ встановлено, що платники єдиного податку — власники, орендарі, користувачі на інших умовах (у тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, а також голови сімейних фермерських господарств, у тому числі щодо земельних ділянок, що належать членам такого сімейного фермерського господарства та використовуються таким сімейним фермерським господарством, зобов’язані подавати додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов’язання у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік.

Фізичні особи-підприємці на спрощеній системі оподаткування подають річну податкову декларацію платника єдиного податку — фізичної особи-підприємця за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 19 червня 2015 року за номером 578, яка передбачає заповнення окремого додатка 2 «Розрахунок загального мінімального податкового зобов’язання за податковий (звітний) рік».

Отже, враховуючи те, що розрахунок загального мінімального податкового зобов’язання здійснюється в складі податкової звітності за податковий (звітний) рік, у разі, якщо фізична особа-підприємець протягом календарного року перебувала на загальній системі оподаткування та на спрощеній системі оподаткування, відповідний додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов’язання подається фізичною особою-підприємцем у складі податкової звітності відповідно до системи оподаткування, на якій фізична особа-підприємець перебуває станом на кінець податкового (звітного) року за кількість календарних місяців володіння (користування) земельною ділянкою.

Тобто додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов’язання подається у складі:

податкової декларації про майновий стан і доходи — у разі, якщо фізична особа-підприємець на кінець податкового (звітного) року перебуває на загальній системі оподаткування;

податкової декларації платника єдиного податку — фізичної особи-підприємця — у разі, якщо фізична особа-підприємець на кінець податкового (звітного) року перебуває на спрощеній системі оподаткування.

Фото пресслужби ГУ ДПС у Тернопільській області