Відповідно до пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України при незгоді платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом десяти робочих днів із дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної в зв’язку з необхідністю з’ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному ст. 58 ПКУ, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.

Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що він зазначає в запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44.

Якщо платник податків виявив бажання брати участь у розгляді його заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів, зазначивши про це в запереченні та/або листі про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44, контролюючий орган зобов’язаний повідомити йому про місце і час проведення розгляду. Це повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень та/або листа про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду. Повідомлення має бути надіслано у порядку, визначеному статтею 42.

Участь керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу в розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов’язковою. Причому заперечення є невід’ємною частиною акта (довідки) перевірки.

Рішення про визначення грошових зобов’язань приймається керівником (заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (за наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття рішення.

Контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60.

Фото сектору комунікацій ГУ ДФС у Тернопільській області