Дострокова перемога в першій групі дивізіону «В» Ліги націй, очевидно, занадто заспокоїла гравців і тренерів збірної України. І минулої п’ятниці в завершальному виїзному матчі турніру із збірною Словаччини підопічні Андрія Шевченка додали до цьогорічної, на диво, врожайної діжки меду (дев’ять зустрічей без поразок) ще й добрячу ложку дьогтю — 1:4.
Стільки м’ячів в одному поєдинку офіційного міжнародного турніру головна команда країни не пропускала аж із червня 2006 року, коли в стартовому матчі фіналу чемпіонату світу тодішня дружина Олега Блохіна була бита іспанцями — 0:4. А гіркоти поразок з великим рахунком національна збірна не знала п’ять років після того, як 19 листопада 2013-го в повторній стиковій зустрічі за вихід до фінального турніру чемпіонату світу-2014 поступилася французам — 0:3.
Чи виправдовує відчутну невдачу відсутність турнірної мотивації? Навряд чи. Адже тим із резервістів, кому тренерський штаб довірив вийти на поле, варто було би докласти куди більше зусиль, аби переконати наставників у правильності їхнього вибору. До того ж не у двобої з іспанцями чи французами. Словаки ж бо, до слова, мінімально поступившись на початку цього тижня в гостях сусідам із Чехії (0:1), фінішували останніми в групі і вилетіли до дивізіону «С».
Та й деякі тренерські рішення Андрія Шевченка з колегами, погодьтеся, не можуть не викликати подиву. Як сумно пожартував один з тернопільських уболівальників, Денисові Бойку можна було довірити місце у воротах лише в одному випадку: коли той проводив би прощальний матч за збірну. Не заграв свого часу ні в Іспанії, ні в Туреччині, навряд чи колись уже стане і рятівником жовто-блакитної команди. Висновок, без сумніву, однозначний: дорогу молодим (тому ж Андрієві Луніну) повинні давати не тільки ветерани, а й ті, хто відповідає за результат. Проведений минулого вівторка виїзний товариський матч із збірною Туреччини, без сумніву, підтвердив сказане. Сформована головним чином із гравців молодіжної збірної національна команда іншому аутсайдерові дивізіону «В» принаймні не поступилася — 0:0. Причому згаданий уже Андрій Лунін «гарячих пиріжків» не пік, кілька разів справді врятувавши партнерів по команді від серйозних загроз.
Тим часом також минулого понеділка став відомий останній учасник фіналу чотирьох Ліги націй. Збірна Нідерландів приєдналася до Португалії, Швейцарії та Англії, зігравши в гостях унічию з Німеччиною — 2:2. Причому до 85-ї хвилини поступалася із сухим рахунком 0:2.
Фінал чотирьох Ліги націй у 2019 році прийматиме Португалія. Півфінали відбудуться 5 і 6 червня, матч за третє місце і фінальна гра — 9 червня.
Стосовно ж перипетій боротьби в інших дивізіонах, то після завершальних семи матчами групового турніру місце в елітному дивізіоні «А», окрім згаданих чотирьох учасників фіналу, зберегли Бельгія, Франція, Італія, Іспанія. Чотирьох же невдах — Німеччину, Ісландію, Польщу і Хорватію — замінять переможці Ліги «В» — Україна, Боснія і Герцеговина, Данія і Швеція.
У другому за рангом дивізіоні продовжать виступи Австрія, Уельс, Чехія і Росія. Залишили ж його Північна Ірландія, Ірландія, Туреччина і Словаччина, яких замінять найкращі збірні дивізіону «С» — Фінляндія, Норвегія, Сербія і Шотландія. Залишаються в Лізі «С» Греція, Албанія, Угорщина, Болгарія, Румунія. До найнижчого ж дивізіону «D» вилетіли Естонія, Словенія, Литва і Кіпр. Їх замінять Грузія, Білорусь, Македонія і Косово.
Фото з вільних джерел