Враження від книжкового форуму, який із 1994 року відбувається у Львові, залежить найперше від читацьких смаків і світоглядних установок. Якщо не рахувати мисливців за автографами й любителів «поселфитися» з відомими людьми.

Цьогоріч головний культурний фестиваль країни відбувався з 17 по 22 вересня. Понад 700 подій, розділених на 20 тематичних кластерів, вирували на більш ніж сорока локаціях міста. У них взяли участь понад тисячу осіб. Тож перепрошую за суб’єктивність, хоча об’єктивне висвітлення форуму може бути хіба в програмі його заходів.

Для мене ключовою подією 26-го фестивалю став концерт «Чубай. Україна. Любов. POETY», що відбувся в Національному академічному українському драмтеатрі ім. М. Заньковецької 20 вересня. Якби мені не вдалося на нього потрапити, я вважала б, що 26 Book Forum у моїй читацькій біографії не відбувся.

Розпочну з того, що фокусною темою фестивалю стала назва поеми Грицька Чубая «Відшукування причетного». Цьогоріч із часу її написання минуло рівно 50 років. А з дня народження її автора, котрий покинув цей світ у знакових 33, — 70.

Григорій Чубай помер, навчаючись на третьому курсі Літературного інституту ім. М. Горького, адже всі попередні спроби стати студентом були безуспішними для хлопця, за котрим із 15-ти років стежив КДБ. Уже посмертно вийшли дві книжки Чубая, він став членом Національної спілки письменників України… Хоча за життя був не тільки самобутнім поетом, а й художником, мистецтвознавцем, видавцем самвидавного часопису «Скриня», лідером літературно-мистецького андеграунду 60-80-х років, перекладачем. Знав іспанську, німецьку, польську, білоруську, чеську, сербську, російську мови. При тім змушений був заробляти на хліб вантажником, художником-оформлювачем на заводі…

Життя Грицька Чубая — це яскрава ілюстрація до епохи, що запеклася кров’ю в долі України. Навіть думка про те, що вона може повторитися, кидає в холодний піт. Ось чому кожен із нас повинен почуватися відповідально причетним до всього, що відбувається в державі. Й думати про слід, який залишиш по собі на цій землі.

Чубай залишив після себе цілий світ. Це, найперше, талановиті діти: Тарас — лідер гурта «Плач Єремії», завдяки якому кілька поколінь познайомилися з творчістю його легендарного батька, й Соломія — музикантка, громадська діячка, авторка кількох проєктів на вшанування пам’яті Грицька Чубая. «Чубай. Україна. Любов. POETY» — один із них.  POETY — це, до речі, й назва нового альбому Соломії Чубай.

Це був вечір живих спогадів про Чубая. Зі сцени, робітником якої він був свого часу. У другій частині проєкту звучали пісні на тексти Чубая і вірші Лесі Українки, Миколи Вінграновського, Павла Тичини, Василя Стуса, Мар’яни Савки, інших українських поетів у виконанні Соломії за участю Сергія Жадана й Віктора Морозова та під супровід академічного симфонічного оркестру INSO-Lviv і гуртів «Джалапіта» й Rockoko.

…Так чи інакше тема Чубая забарвлювала мої враження від інших подій, презентацій і зустрічей. Ідеться про представлення українцям книжки «Справа Василя Стуса» — збірки документів з архіву колишнього КДБ УРСР, які упорядкував Вахтанг Кіпіані. І про презентацію роману Василя Шкляра «Характерник». І про дискусії за участю Оксани Забужко, приводом до яких стали видання «Ієрихонські трубачі» Іллі Гурніка й «Прекрасна ложа» Леоніда Плюща. Під час однієї з дискусій письменниця заявила, що нашу історію нам досі переповідають наші вбивці…

Аби виправити це, через чотири роки після виходу останньої книжки «вибухнула» новим романом на майже тисячу сторінок Марія Матіос. Вона тривалий час працювала з невідомими архівними документами — і вийшла у світ її «Букова земля» у видавництві «А-ба-ба-га-ла-ма-га». «Якщо ми не знатимемо цього нині, то не зробимо нашого завтра», — мовила під час презентації авторка.

Що читати, аби «зробити» наше завтра? Таке завтра, щоби в ньому система не ламала людських доль. Щоби не повторювалися історії Василя Стуса й Грицька Чубая. І чому для цього так важливо читати? Чому важливо почуватися причетним до всього, а отже, відповідальним, впливовим у всьому, що відбувається в нашій країні: від звучання російської попси у маршрутках — до перемоги у війні? Чому не можна недооцінювати ролі культури в гібридній війні з Росією? Відповіді на ці запитання можна було віднайти на 26-му книжковому форумі. І це найголовніша його місія.

А ще фестиваль порадував представництвом наших тернопільських видавництв і авторів, розмаїттям доброї літератури для дітей і підлітків, фотовиставкою шведського фотографа Югана Бевмана «Шведські татусі», що протягом усіх днів привертала увагу відвідувачів Палацу мистецтв і засвічувала на їхніх обличчях посмішки.

Ліля КОСТИШИН.

Фото Андрія КОСТИШИНА