МОЖНА, ЯКЩО СЬОГОДНІ НА СЬОГОДН І ПОТРІБНІ ГРОШІ: ВЛАДА ПРОДА Є В ПРИВАТНІ РУКИ СТРАТЕГІЧНІ, БЮДЖЕТОУТВОРЮЮЧІ ПІДПРИЄМСТВА, НА ЯКИХ ТРИМАЄТЬСЯ ДЕРЖАВА.
Уявіть собі, що маєте вдома добру корову, котра дає молоко, з якого є сир, сметана, масло родині й на продаж. Ніяких інших доходів, щоб утримати сім’ю, хіба позички у сусідів, немає. Раптом у глави родини визріває «геніальний» план — продати корову…
Це щось схоже на те, що збираються зробити наші керівники: «під ніж» пустили закон, що забороняв продавати стратегічні державні підприємства. Що таке стратегічні підприємства? Це ті, які необхідні держав і, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.
Не завжди державні підприємства були прибутковими, й це правда. Причин може бути багато, а одна з них та, що на такому заводі чи фабриці не можна було просто так скоротити працівників. Потрібні були вагомі причини. Окрім цього, податки й збори платили в повному обсязі, хоч і зарплатня здебільшого була мізерною, а перевірки від держустанов — жорсткими. Приватник керує своїм підприємством так, щоб отримати прибуток, а отже, його не цікавлять робочі місця, податки, його цікавлять доходи. Та й перевірки тут якщо нині не заборонені, то на них встановлений графік. Це я до того, що при правильному підході, керівництві можна добитися прибутковості й на держпідприємствах. Так, два роки тому уряд звітував, що домігся збільшення прибутку топ-100 державних підприємств у кілька разів, він сягнув 44 млрд грн. Ось що тоді сказав міністр Кабінету міністрів Олександр Саєнко: «Вже в 2017 році ми мали 44 мільярди гривень прибутку по топ-100 державних підприємств… І це, до речі, п’ята частина оборонного бюджету країни».
І ось тепер влада вирішила, що оборонні підприємства під час війни з Росією для неї не важливі. Інакше як розуміти заяву про продаж усіх стратегічних об’єктів? Кому продаємо? Чому так активно намага ємося «злити» оборонку? Адже на рейках продажу 124 підприємства Укроборонпрому. Продати хочуть об’єкти, що стосуються трубо-, газо-, нафтопроводів — газотранспортну систему, всі науково-досл ідні інститути як приміщення, атомні електростанції…
Загалом Міністерство розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства готує до приватизації 800 державних підприємств. Про це сказав міністр розвитку економіки Тимофій Милованов. За його словами, йдеться про невеликі держпідпри- ємства. «Це також можливість бізнесу купувати ці підприємства, розвиватися », — додав міністр. Надходження від приватизації до держбюджету в 2020 році очікують обсягом 5 млрд грн.
Куди підуть гроші, можливо, нам пояснять. Але ж не в цьому нині справа. Де в світі знайдете ринкову країну, щоб народові нічого не належало, тим паче стратегічно важливі підприємства, від яких залежить існування цієї країни?
Як стверджують опозиційні до нинішньої влади фракції в парламенті, скасувати заборону на продаж стратегічно важливих для країни об’єктів — це вбити останній цвях у гріб науки, здати національні інтереси, зрештою, зазіхнути на незалежність, суверенітет України, це — пряма загроза існуванню України як держави. Бо, як переконані, вся оборонна промисловість під час війни піде з молотка. Причому продаватимуть без обмежень, не зважаючи на те, що об’єкт можуть купити прямо або через посередників представники країни-агресора.
Повідомляють також, що ухвалений закон дозволяє передавати в концесію ключові стратегічні об’єкти. Тобто приватизовувати їх навіть без приватизації — забирати прибуток таких підприємств без їх купівлі. І все це із залученням транснаціональних іноземних корпорацій.
Якщо такі плани втілять у життя, то невідомо, на чому й як триматиметься держава. Зрештою, чому саме такі закони педалює керівництво країни? Вони ж обіцяли щонайперше, коли прийдуть до влади, ввести в дію закон про народовладдя — про те, що найважливіші для країни рішення буде ухвалювати народ через референдум. Де референдум щодо продажу стратегічних підприємств?
