Відповідно до підпункту 268.7.1 пункту 268.7 статті 268 Податкового кодексу України податкові агенти сплачують туристичний збір за своїм місцезнаходженням щоквартально, у визначений для квартального звітного (податкового) періоду строк та відповідно до податкової декларації з туристичного збору за звітний (податковий) квартал, або авансовими внесками до 30 числа (включно) кожного місяця (у лютому – до 28 (29) включно) на підставі рішення відповідної сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад. Податкові агенти, які сплачують збір авансовими внесками, відображають у декларації за звітний (податковий) квартал суми нарахованих щомісячних авансових внесків.

Базовий податковий (звітний) період із туристичного збору дорівнює календарному кварталу (підпункт 268.7.3).

Форма декларації, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 9 липня 2015 року за номером 636 «Про затвердження форм податкових декларацій збору за місця для паркування транспортних засобів та туристичного збору» (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 8 травня 2019 року №186), передбачає заповнення додатка до декларації «Розрахунок № податкового зобов’язання з туристичного збору», який є її невід’ємною частиною, в тому числі рядка 2 «Код за Класифікатором об’єктів адміністративно-територіального устрою України (КОАТУУ) органу місцевого самоврядування».

При поданні декларації з невірно вказаним КОАТУУ за місцезнаходженням податкового агента виникає факт неподання або несвоєчасного її подання і до такого платника податку застосовуються штрафні санкції, передбачені статтею 120 Кодексу.

Відповідно ж до його пункту 50.1 статті 50, якщо в майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться в раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених статтею 50), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 статті 50:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати в складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, в якому виявлено факт заниження податкового зобов’язання, збільшену на суму штрафу в розмірі п’ятьох відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов’язання з цього податку.

Враховуючи сказане, при самостійному виявленні невірно вказаного коду органу місцевого самоврядування за КОАТУУ за місцезнаходженням податкового агента в декларації, такий податковий агент повинен подати:

— до контролюючого органу з невірно вказаним кодом КОАТУУ — уточнюючу Декларацію, в якій відобразити до зменшення податкове зобов’язання з туристичного збору;

— до контролюючого органу з вірним КОАТУУ — декларацію з типом «Звітна».

Фото сектору комунікацій ГУ ДПС у Тернопільській області