Земельна реформа — нині одна з найпопулярніших тем в Україні. Найбільше її прагнуть люди, які перебувають при владі: чи то у стольному Києві, чи у вимираючих українських селах. Воно й не дивно, адже в Україні реформи завжди проводилися в інтересах так званих слуг народу, які ніколи не упускали можливості нажитися на цьому. Загальновідомо, що успіх будь-якої реформи передовсім залежить від того, за якими правилами і хто її буде проводити. Перед відкриттям ринку землі сільськогосподарського призначення необхідно наблизити до європейських стандартів українське законодавство і провести жорстку чистку в органах державної влади та місцевого самоврядування. Пропоную нашим читачам переконатися в цьому.
Як усе починалося. За 12 км від Тернополя розташоване село Чернихівці Збаразького району. Там проживає інвалід другої групи Ореста Осадчук. Рішенням Черниховецької сільради від 24 жовтня 2003 року №86 пані Оресті повернули земельну ділянку площею 0,12 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, бо вона колись належала її матері, потім була під будівництвом кафе, а воно зруйноване і не використовується. Згодом сільська влада, яку тривалий час не випускає зі своїх рук Марія Кіпибіда, чомусь передумала. І своїми рішеннями від 21 квітня 2008 року №244 та №245 перевела вказану ділянку в землі запасу й відвела під будівництво каплички. Після скарги Осадчук Львівський апеляційний адміністративний суд визнав незаконними і скасував два останні рішення. Намагання сільради відібрати в інваліда землю виявилися невдалими.
Спроби приватизації спірної ділянки. Із цією метою пані Ореста 11 травня 2012 року звернулася до рідної сільради із заявою про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою. Земельна комісія сільради своїм рішенням №1 від 8 червня 2012 року розгляд вказаної заяви відклала. За позовом Осадчук Збаразький районний суд такі дії земельних комісарів визнав протиправними, зобов’язав їх в установленому законом порядку розглянути заяву і ухвалити рішення по її суті.
5 травня 2015 року пані Ореста нагадала сільському начальству про його обов’язок виконати це судове рішення. Ті начебто погодились, і 8 липня 2015 року сільрада своїм рішенням №414-34 рекомендувала Осадчук звернутися до ліцензованого суб’єкта виконання землевпорядних робіт, щоб той виготовив проєкт землеустрою. Згодом державний кадастровий реєстратор відділу Держгеокадастру у Збаразькому районі Ольга Драбчук визнала згадану рекомендацію фактичною відмовою в наданні дозволу на розробку такого проєкту і тому не внесла відповідних відомостей (змін) до Державного земельного кадастру. Дійшла висновку, що рекомендації замало, крім неї, потрібен ще й дозвіл сільради.
Пані Ореста замовила проєкт землеустрою, отримала його і 16 вересня 2015 року подала сільській голові Кіпибіді заяву про його погодження. Однак отримала відмову, бо спірну ділянку начебто перевели до земель запасу, а такі землі не підлягають приватизації.
1 березня 2016 року Осадчук знову звернулася до сільради із заявою про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою. Своїм рішенням №32-4 від 12 травня 2016 року сільрада відмовилася надати такий дозвіл. Цього разу — у зв’язку з належністю спірної ділянки до земель житлової та громадської забудови.
Оскарження до суду рішень сільради про відмову у приватизації. У своїх уточнених позовних вимогах пані Ореста також просила: визнати незаконними рішення сільради про відмову в наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою, зобов’язати сільраду надати дозвіл на розробку такого проєкту, зобов’язати сільраду затвердити проєкт землеустрою, стягнути із сільради на користь позивачки 100 тис. грн компенсації за моральну шкоду. Доводила, що понад 16 років ніяк не може реалізувати своє право на приватизацію спірної ділянки. Сільрада за цей час незаконно вилучала в неї цю ділянку, переводила її то до земель запасу, то до житлової та громадської забудови, відмовлялася надати дозвіл на розробку проєкту землеустрою та погодити такий проєкт. Черниховецька сільська голова Марія Кіпибіда та її оточення ігнорують рішення судів. Це викликало в 72-літнього інваліда моральні страждання і погіршення стану здоров’я.
Тернопільський окружний адміністративний суд (головуючий суддя А. З. Баранюк) своїм рішенням від 18 листопада 2019 року цей позов задовольнив частково. Визнав протиправним і скасував рішення Черниховецької сільради від 12 травня 2016 року, яким Осадчук відмовили в наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою. Зобов’язав сільраду розглянути заяву позивачки від 1 березня 2016 року та ухвалити відповідне рішення. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Суд не погодився з доводами позивачки, що стан її здоров’я погіршився внаслідок згаданих незаконних дій сільради.
На це рішення Осадчук подала апеляційну скаргу. Просила скасувати його в частині незадоволених позовних вимог й ухвалити нове рішення про повне задоволення позову. Вказала, що суд, зобов’язавши сільраду розглянути заяву від 1 березня 2016 року про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою (без зобов’язання надати такий дозвіл), подарував сільраді ще одну можливість незаконно відмовити в задоволенні вказаної заяви. Помилковим є висновок суду про відсутність доказів, що незаконні дії сільради викликали в позивачки негативні психоемоційні зміни, погіршився стан її здоров’я. До матеріалів справи долучено оригінали медичних документів, зміст яких спростовує цей висновок. Зрештою, аби зрозуміти, що тривале порушення прав 72-літнього інваліда викликає в нього моральні страждання, не потрібні документи чи спеціальні знання. Достатньо здорового глузду, тобто життєвого досвіду нормальної людини.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року апеляційна скарга пані Орести залишена без задоволення, а оскаржуване рішення суду — без змін. Апеляційні судді дійшли висновку, що надання дозволу на розробку та затвердження проєкту землеустрою — це компетенція суб’єкта владних повноважень, тобто його дискреційні повноваження. Вирішення цих питань не є компетенцією суду. Він лише може зобов’язати сільраду розглянути згідно із чинним законодавством відповідні заяви позивачки або скасувати рішення сільради, якщо вони незаконні. Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, були фактично проігноровані.
На рішення суду першої інстанції та на постанову апеляційного суду Ореста Осадчук подала касаційну скаргу. Просила Верховний Суд скасувати ці рішення та постанову й ухвалити нове рішення про повне задоволення позовних вимог. Вказала, що суди порушили закон і тому неправильно вирішили її справу. Практика застосування судами принципу дискреційності певною мірою суперечить основному принципу адміністративного судочинства — верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. В оскаржуваних рішенні та постанові відсутній ефективний спосіб відновлення прав користувача на земельну ділянку, який би виключав подальші протиправні дії чи бездіяльність сільради і потребу повторного звернення до суду. За цією скаргою відкрите касаційне провадження, про наслідки її розгляду ще не було інформації.
Замість епілогу. Я представляв у судах інтереси Орести Осадчук. Мені допомагав її чоловік Василь Осадчук. Очікуємо рішення Верховного Суду. Осадчуки мають намір звернутися до правоохоронних органів із заявою про притягнення черниховецької сільської голови Марії Кіпибіди до кримінальної відповідальності за статтею 364 Кримінального кодексу України (зловживання владою або службовим становищем). Сподіваються, що справедливість рано чи пізно восторжествує, і порушників закону таки покарають.
Орест ЗВАРИЧ.
Фото з вільних джерел