Щастя хочеться. Швидкого й невідворотного. І, зрозуміло, різних благ. Що є, то вже — вчорашній день. Про це не згадують, наче завжди так було. «Що мені той безвіз. Заплачу 35 євро — і візу відкриють». Таке дуже часто можна було почути перед президентськими виборами. Ті, що казали, вмить забули про одну обставину: справа не в оплаті. А в тому, чи ще ту візу консульство відкриє, чи доведе чоловік, що він не претендуватиме на працю в тій країні, куди поїде, не торгуватиме там наркотиками. До деяких країн молодих жінок, які мали намір подорожувати без супроводу чоловіків, узагалі не впускали. Так, декого і тепер на пункті перепуску завертають, але це вже зовсім інше питання і ніяк не підтверджує «глибокої» думки, що безвіз «нічого не дав».
Команда Петра Порошенка переконувала: через смугу труднощів пройшли всі країни. Але ж щастя, яке передбачає і високий добробут, хочеться вже. Про жодні «смуги перепон » ніхто й слухати не хотів. А тут плата за комунальні послуги взяла таку висоту, якої і Бубка свого часу не брав. Тим, хто не міг платити, встановили субсидії. Немало людей трохи «підкоректували» своє становище, якщо омріяна державна допомога «не світила». Хтось змінив місце реєстрації, декотрі сімейні пари фіктивно розлучилися. Але всім не вдалося, багатьом довелося платити сповна. Тим, кому довелося, на хліб і не тільки залишалося, але ж кривда яка: стільки зароблених грошей доводиться віддавати.
Кандидат у президенти Володимир Зеленський прямим, як мовиться, текстом не казав, якою стане «комуналка», коли він стане главою держави. Але тарифи, що «намалювалися » за Порошенка, різко критикував. То чого більше треба? Раз критикує, значить, змінить. Тут і сумніву ніхто не мав. Утішився нарід, що переміг Зеленський, чекає люд змін…
Чи довго має тривати це сподівання? Чи, може, взагалі не чекати? А прочитаймо, що каже представник нового президента в Кабміні Андрій Герус. Він узагалі-то припускає, що тарифи можуть трохи знизитися. Можливо, з першого липня. А як з передвиборчими виступами його боса, врешті-решт із сподіваннями мільйонів людей? А ось так. «Зеленський жартував про тарифи, що вони високі. Зеленський жартував про «Роттердам», що це корупційна формула. Але прямих обіцянок він не давав. Звичайно, люди десь у напівнатяках хочуть бачити те, що вони хочуть бачити», — розтлумачив пан Герус. Сподівання людей на низькі тарифи, власне, і привели продюсера та головного коміка «95 кварталу » на Банківську. А він, виявляється, жартував. Ні, то вже навіть не жарт. То — чистісінька хохма. Тільки тоді люди цього не розуміли й не сміялися. Тепер посміймося… аби не плакати.
Над чим ще можемо похохмити разом із президентом? Пам’ятаємо ж, часто він і його команда критикували кумівство. Будемо справедливі: про те, аби Зеленський кума на якусь посаду призначив, ми нараз і не чули. А ділові партнери вже отримали посади. Навіть партнерів адвокат, котрий під люстрацію потрапляв. Ми ж отримали роз’яснення: глава президентської адміністрації — то не державна посада, а так собі. Тому такий чоловік люстрації не підлягає.
Тепер уже точно знаємо: під час виборчої кампанії Зеленський жартував. Та не покидає думка, що він і тепер з усіма нами жартує.
