Вільне життя

То що ж відбувається в Польщі?

Коли послухати деяких наших (чи наших?) політиків на українських (чи українських?) телеканалах, то тільки й чути, що Україна «пересварилася з усіма своїми сусідами», що «недолуга політика» її нинішнього керівництва призвела до того, що від нас відвернулися чи не найближчі друзі — Польща, Угорщина… Але чи так це? Чи справді ми такі глупі й безвідповідальні? Якоюсь мірою на це запитання дає відповідь польський опозиціонер, журналіст і видавець Адам Міхнік — один з творців «Солідарності», соратник і побратим Леха Валенси, Яцека Куроня, інших легендарних постатей польського спротиву комуністичній диктатурі. Народжений у Варшаві, пов’язаний зі Львовом, де нацисти знищили всю його численну родину, загартований польським дисидентством і радянськими застінками, він і досі сповідує фундаментальне для польських демократів гасло: «Без вільної України не може бути вільної Польщі». Тож з болем спостерігає за тим, що відбувається в його країні та як стають дійсністю його найсумніші прогнози.

Інтерв’ю в Адама Міхніка взяла львівська газета «Високий Замок». Ось кілька думок польського дисидента.

…У Польщі, як і в Угорщині, йде процес повільної путінізації, гору бере путінський погляд, спосіб мислення. Це означає, що поступово рухаємося до режиму однієї партії, всі решта відкидаються на маргінес, як це є тепер у Росії. Маємо справу з перетворенням держави права у державу партії зі специфічним ставленням до публічних медіа. Вони втрачають функцію інституції демократичної країни, набувають рис інструментів монопартійної диктатури. Ми ще не дійшли до цього, бо це процес. Але знаємо, що Сталін теж до 1934 року чекав десять літ. Наші діячі лише на початку цього шляху.

Ми є свідками того, як закінчилася політика. Замість політики маємо операції спецслужб. Польща перебуває на порозі передвиборчої кампанії, і найактивнішою зараз є прокуратура. Вона видає ордери на арешт невгодних, лідерів опозиції під найрізноманітнішими приводами. Прокуратура перетворилася на інструмент однієї партії…

…Йде процес засвоєння путінської ідеології під гаслом «Россия встала с колен» — «Польща піднялася з колін». І тут ми неперевершені. Упродовж двох років ущент знищено візерунок польських відносин із сусідами, які будувалися 27 років. З недавніх часів Польща конфліктує з Україною, Німеччиною, Брюсселем, а тепер з Ізраїлем та Америкою. Щоб стільки всього наробити собі нараз, то треба бути або агентом Путіна, або ідіотом… Інших припущень у мене немає…

…І нарешті, те, що у нас називають «новою історичною політикою». Пишемо історію по-новому. Всі авторитети, що їх досі поважали, вивчали, тепер мусимо зневажити. Дійшло до того, що Валенсу (!!!) звинувачують у тому, що буцімто був агентом польських радянських спецслужб. Про що далі говорити…

Паралельно з тим пропагується теорія, що поляки є «утіленою невинністю», ніколи нічого поганого не робили, от тільки всі кривдили нас. Тепер, мовляв, ті кривдники мають нас перепрошувати. Звісно, це найближчі сусіди, ті, хто довкола нас…

…В Україні, попри інші чинники, йде війна. На сході убивають людей. У Польщі немає жодної війни. Тому, коли можу зрозуміти певну істерику українських «патріотів», то для Польщі це — марення сивої кобили, абсурд.

Звісно, Україна матиме проблеми з цим. Але спочатку треба закінчити війну і вигнати російські війська. Очевидно, що не можна у тій хвилі вирішувати, чи мав рацію Бандера, чи ні. Бо Бандери давно нема, а Путін є, він живе і стріляє. Хіба так нагально домагатися, щоб українці розібралися з Бандерою, як того вимагає Качинський від Порошенка? Це є глупством…

…На могилах неможливо будувати політику. Той, хто таке робить, є безвідповідальним негідником. Цього не можна робити. То не означає, що можна не шанувати могили. Їх треба шанувати.

Одним з найбільших позитивних досягнень останніх тридцяти літ було поєднання самостійної України і непідлеглої Польщі. Це було великим історичним успіхом обох наших країн. Були, певна річ, дрібниці… Найголовнішим було те, що наші політики розуміли, що в інтересах Польщі підтримка України, а Україна розуміла, що Польща їй потрібна. Зараз маємо з’ясування стосунків на тему «хто кому потрібніший». Маємо ідіотичну ситуацію, коли Качинський хоче розмовляти з Порошенком мовою, якою Ян III Собеський розмовляв із Хмельницьким. Це недалекоглядно, неприпустимо і по-хамськи…

…Україна у важкій ситуації через війну. Оскільки тут ще немає міцної демократичної традиції, відкривається широке поле для популізму. Порошенко наразі є найоптимальнішим. Не бачу на його посаді іншого. Спокійний, відповідальний, шанований у світі. На відміну від наших… Бо хто хоче мати справу з шахраями?..

…Польська влада дозволяє діяти фашистам. Я не кажу, що Качинський є фашистом. Він не є таким. Але фашисти у Польщі почуваються безкарними. Навіть у Росії не так, там фашистів Путін тримає у тюрмах. А тут, з дозволу Качинського, вони мають розв’язані руки. До прикладу, у святому місці, на Ясній Гурі у Ченстохові, їм дозволено зібрання…

…«Простого поляка» не існує, як і «простого українця». Є прихильники радикалів, є помірковані. Істотну роль відіграє консервативна мова, мова звичаїв, якою спекулює влада. Нетерпимість до ромів, геїв, біженців, чужинців. У країні, де нема біженців (Польщі. — Ред.), нагнітається істерія проти них. Через державне телебачення транслюються сюжети про біженців, які нападають, грабують, гвалтують… Але де вони? Їх усі бояться, але їх немає. У Польщі потужний рух проти щеплення дітей. Це ж безумство! Ці консервативні речі підтримує костел. Костел домагається радикального перегляду законів про аборти. Позиція костелу у справі абортів є аморальною і нехристиянською. Оце результат політики, пропаганди, якою день у день забивають голови, як ви кажете, «простих поляків»…

…Якщо б Туск пішов на вибори, то виграв би. Але немає достеменних даних. До того ж ситуація зумовлена популізмом влади. І ще — стимуляцією ненависті до еліт — культурної, мистецької, бізнесової. Ненависті, заздрощів… Влада не має проблеми з тим, щоб брехати…

…Вони ще до такого не дійшли, щоб впливати на Wyborczu (Gazeta Wyborcza — дитя Адама Міхніка. — Ред.) Але загроза свободі слова є. З телебачення та радіо вигнали кількасот осіб, були справжні чистки. Це стосується ЗМІ, на які має вплив держава. Але й у приватні медіа пробують втручатися. Обмежують рекламу, покликавши «на килим» рекламодавців і порекомендувавши їм не нести гроші у неслухняну газету. Говорять власникам, мовляв, маєш різні бізнеси, чекай трьох комісій… Але поки що все це терпимо. Ще не так, як в Угорщині, де вже ліквідували незалежну пресу.

Як мовиться, без коментарів.

Підготувала до друку Г. ДМИТРУК.

Фото з вільних джерел

Loading...

Про автора

Всеукраїнська незалежна громадсько-політична газета

46001
м.Тернопіль
вул.Гетьмана Сагайдачного,9,
+38 0352 235 461
Email: webmaster@vilne.org.ua

Підписка на новини