У понеділок, 27 лютого, розпочався Великий піст. Господь дає нам ще одну можливість через стримування в їжі, через посилену молитву, сповідь і причастя очистити свої душі від засилля гріха. Ніби наново переписати своє життя на чистовик, викинувши з нього усе брудне й грішне, і щоб було воно якомога чистішим, бо хто знає, чи буде така нагода наступного року.
Скажіть, як можна сповідатись лише раз на рік? Хату не мети тиждень-другий — якою вона буде? А рік не мести — на смітник перетвориться. Так і душа, несповідана рік, смітником стає. Тому-то сповідатися треба якомога частіше. І піст для цього — добра нагода.
Хіба можна жити без повітря? А без Бога, як жити? Коли людина не допускає в душу Господа свого, у ній осідає сила зла, і така людина стає злою, заздрісною, осудливою, в ній так мало добра, любові, милосердя. А це вже духовна могила. Тому шукайте Царства Небесного і тих скарбів, яких міль та іржа не їсть. І не відкладайте цього на завтра, починайте вже сьогодні працювати над собою. Від того, як будемо трудитися, скільки старань докладемо, й залежатиме результат. Недарма ж мовиться: Царство Боже силою береться.
Знаходьте можливість частіше бувати в церкві. І не кажіть, що помолитесь удома. Сказано ж: «Де двоє-троє зберуться в ім’я Моє, там і Я поміж них». Двоє-троє, а не один. Церква — дім Божий, і Йому приємно, як у ньому людей багато, і вони горнуться до Господа.
Хай піст починається з теплої посмішки. Усміхніться і подякуйте Богові, що дав вам дожити до цього посту. Отже, Він ще вірить, що ви можете покаятись, очистити душу від гріха, а не тому, що ви такі хороші. Подякуйте, що ви ще в церкві, а не вдома. Це означає, що очі ваші не засліплені, що ви бачите, де сила і де правда. Сказано ж у Святому Писанні, що прийде час і будуть люди дивитися, але не бачитимуть.
Хіба ті, що сидять по ресторанах, не знають, що є Бог, але ж не бачать Його. І коли Він зранку в церкві, вони ще п’яні сплять або похмеляються. Хіба вони не знають, що пити шкідливо для здоров’я, що цим вкорочують собі віку? На забитій землі насінина не проростає. У душах, якими заволодів сатана, зерно Боже теж не проростає. Ось чому ці душі треба відживляти, очищати, повертати їх до життя з Богом.
Господь створив людину не для пекла, не для тягот, не для ярма, бо вона — Його подоба. Тому усміхаймося і дякуймо Богові за все, що Він нам посилає, та повторюймо: «Слава Богу за все, за радісне і за сумне». Просімо в Господа найперше прощення. Просімо його і в усіх, хто має на нас образу. «Брате, я до тебе прийшов, хоч, може, ти мене і не чекаєш. Я тобі приніс щось, можливо, знадобиться». Обніміть його. І перше ніж той збагне, чого брат прийшов, той уже пішов.
Два монахи молились у храмі. Один просив прощення за те, що нагрішив, що робив не те, що Богові до вподоби. А інший стояв, усміхаючись, і промовляв: «Дякую Тобі, Боже, за все. За те, що не відкидаєш мене, а приймаєш, як добрий батько, прощаєш мені та віриш, що я ще можу стати кращим». Бог простив обох, бо те й інше було йому до вподоби.
Без терпіння нема спасіння. Недарма ж мовиться, що хто терпен, той спасен. Господь не буває в злобі, Він у любові. Хай любов буде з вами в усі постові дні, як і милосердя, доброзичливість, співчутливість, бажання допомогти, розрадити, обнадіяти свого ближнього. Бог у боргу не буває, за все вам воздасться.
Хай піст пройде в радості, у світлих почуттях, чистих помислах і молитовному спілкуванні з Господом. Сім тижнів минуть швидко, а за ними нас чекає Світле Христове Воскресіння. Воскресаймо і ми зі своїм Господом. І чим краще в очах Його ми пройдемо цей піст, тим радіснішим буде Воскресіння.
о. Анатолій ЗІНКЕВИЧ,
настоятель Свято-Троїцького духовного центру.
м. Тернопіль.
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте